«Фізика – попелюшка (золушка)
української освіти»
17 липня 2019
року
Цей пост не про
проблеми і утиски фізичної освіти в нашій країні (хоча їх вистачає, починаючи
від самого міністерського рівня), мова зараз не про мачуху і її злих дочок, а
про світле майбутнє (та вже, практично, це сьогодення) попелюшки і що за принц чекає вже
сьогодні на неї. Я не майстер писати, пишу багато і нудно, але трохи помучайтеся і дочитайте до кінця – таку велику кількість
фактів мало де знайдете.
Вона присвячена
показу вже отриманих успіхів у напрямку підготовки фізиків (маю моральне право
про це говорити як викладач фізики з багаторічним стажем), які переваги та складнощі
(реальні і надумані) і головне – які перспективи для молоді, яка обирає фізику напрямком навчання. Ця
інформація дозволить вам більш обдумано вибирати між подальшим поглибленим
навчанням фізичним (технічним) спеціальностям і програмістськими напрямами (як
основними альтернативами для людей з фізико-математичними вподобаннями). Стаття
не для тих, хто вже вирішив стати програмістом з дитинства, мріє про це, любить
це набагато більше іншого. Не буде сил дочитати до кінця – прочитайте хоча б
останній абзац чи почніть читати з кінця )).
Стаття для тих
старшокласників і випускників шкіл, яким подобається фізика, техніка, возитися
руками і головою з різним «залізом» (захоплюючі експерименти, детектори, цікаві
прилади, електроніка і т.д.), але їм розказали, що це – «іграшки» для
дорослих, які несуть майбутнє
безгрошів’я, глухий кут у розвитку, долю «ніщєброда», неспроможного
прогодувати навіть себе, не те що сім’ю
(О.Б. - ці погляди вже кардинально застаріли, сьогодні все набагато приємніше і
яскравіше) і що краще піти
програмістом, це дасть гарну зарплату і радужні перспективи (тут все далеко не
так однозначно, читайте мою статтю «Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?» - https://obezsh.blogspot.com/2019/07/19-2019.html). Обов’язково прочитайте батьки
абітурієнтів – не тисніть на дітей у їх виборі, нав’язуючи погляди своєї
молодості і дитинства про перспективність і актуальність тої чи іншої
спеціальності – згадайте про легіони бухгалтерів і моду на них епохи
«кооперативів» і важких для науковців та
освітян 90-х років ( youtu.be/RkiGt8reOMo ).
Я також не буду
розповідати про бурхливий розвиток багатьох фізичних галузей і на цій основі –
технічних, хімічних і часто – біологічних проривів та розвитку. Багато речей
виглядають як казка чи магія – як ніколи раніше. Цього в інтернеті є достатньо
багато, а у своєму відносно короткому дописі я не зможу навіть перерахувати їх
всіх з 3-4 реченнями пояснення (хоча в найближчому майбутньому спробуємо
завести і свій ресурс для молоді, якій подобається фізика). Я спробую
переконати вас і ваших батьків, що вибравши після школи фізику як шлях свого
професійного розвитку ви окрім чудової «іграшки» на все життя отримаєте хороші
фінансові перспективи (і не тільки перспективи) та чудовий вибір можливостей,
які і не снилися значній більшості тих, хто вибрав шлях програміста, не кажучи
вже про інші спеціальності. Зрозуміло, мова про мотивованих хлопців і дівчат,
хто готовий активно і наполегливо
вчитися і розвивати свої навички, і абсолютно не обов’язково бути переможцем
міжнародних олімпіад і МАНів (хоча це надає серйозну фору і додаткові
можливості таким абітурієнтам, головне, щоб вони не лягли почивати на лаврах,
що нерідко буває – не кожен витримує випробування мідними трубами). Ну,
вистачить загальних слів – далі я сконцентруюся на прикладі кафедри ядерної
фізики фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (я викладач
на цій кафедрі, думаю викладачі з інших кафедр можуть розповісти свої історії
успіху, тому що зараз є суттєвий попит на розумненьких фізиків не тільки в
області ядерної фізики і фізики високих енергій, але фізиків взагалі, особливо
експериментаторів, хоча і теоретикам не приходиться скаржитися).
Наша кафедра спеціалізується
на підготовці фізиків в області фізики високих енергій (фізика елементарних
частинок), ядерній фізиці середніх і низьких енергій, а також прикладній
ядерній фізиці – атомна енергетика, медична фізика (при лікуванні раку), інші
прикладні методи ядерної фізики. Після розвалу СРСР були не найкращі часи для
навчання фізиків – випускники отримували в Україні в еквіваленті 5-7 доларів (в
найкращому випадку) на місяць в наукових і навчальних державних закладах, в той
же час дівчинка після школи в ларьку отримувала 100 доларів, працюючи
тиждень-через-тиждень. За кордоном про нас практично не знали, тому що ще з
радянських часів контактували з радянськими науковцями тільки з центральних
російських наукових центрів (в нашій спеціальності в основному з Москви,
Новосибірську, Дубни, пізніше в епоху перебудови поїхали на Захід люди із
закритих наукових містечок, які працювали на війну) – це, окрім
цілеспрямованого формування провінційності нашої науки, начисто вимивало
найкращих українських школярів в Росію, призводило до нульового фінансування
закупки і розробки сучасного обладнання. В середині 2000-х років ми спробували
кардинально поміняти цю ситуацію. Не буду зупинятися на деталях (це – тема
окремої статті), але завдяки науковцям старшого покоління - вихідцям із України
(які через Росію попали в найкращі закордонні центри) - нам
вдалося влаштувати на перші наукові стажування кількох студентів, що показали
свій хороший потенціал і змогли познайомитися (мотивовані студенти і викладачі)
із новими методами і стилем роботи зарубіжних науковців. Ми зробили ставку на спеціалізовану
цільову додаткову підготовку (для студентів, які бажали це робити і для себе як
професійний розвиток) до набору базових дисциплін, які ще з радянських часів
були на фізичному факультеті на непоганому високому рівні – необхідні
спеціальні методи моделювання фізичних експериментів та теоретичні розрахунки
на комп’ютерах для порівняння з експериментом (відносно сучасні персональні
комп’ютери – єдині прилади, які усілякими правдами і неправдами вдавалося
використовувати як дуже дешеве наукове обладнання). Паралельно почали
розробляти на кафедрі різне детекторне обладнання і системи зчитування та
онлайн обробки даних з детекторів, спираючись на факт, що в ціні наукового
обладнання 90%-95% - вартість праці вчених і інженерів – «головою і руками», розробляли і виготовляли обладнання своїми силами.
Після 2-3 років «розкачки» справи пішли швидко вгору і як результат за останні
10-13 років ми вийшли на такий рівень і результати:
1. За ці роки
маємо з випускників майже 70 захищених кандидатів фіз.-мат. наук і PhD, з них більше 50
захистилися за кордоном, ще 15 – 20 знаходяться в аспірантурі.
2. Всього
більше ніж 120 випускників пішло працювати (чи вчитися далі) по спеціальності,
що біля 60% відсотків усіх випускників, біля дюжини людей попали в онкологічні
центри в якості медичних фізиків, велика група випускників розподілилася і
продовжує йти в Інститут ядерних досліджень в Києві (де багато з них захищають
кандидатські і їздять у короткі та довготривалі відрядження за кордон), частина
студентів пішла на атомні станції і в державні центри контролю за використанням
іонізуючого випромінювання і ядерної енергії.
3. От уже років
5-6 кожного року від кафедри біля 20 (в окремі роки доходило майже до 30)
студентів 4-6 курсів їздять у довготривалі стажування і школи (більше 2
місяців) за кордон. Тут в основному обмеження в кількості мотивованих студентів, а не
можливих шансів для поїздок (тому ми з надією чекаємо на мотивованих і
цілеспрямованих абітурієнтів – підключайтеся, встигнете 2-4 рази довготривало
побувати за кордоном - себе показати і подивитися, як вчаться і працюють там…
Всі поїздки безоплатні для студентів, ще й трохи залишається на подарунки «мамам
і татам». І це не просто «науковий туризм» (хоча і це
важливо для психологічного комфорту наших студентів), а чудова можливість для
професійного розвитку студента. Наприклад, для літнього етапу прямо зараз –
двоє магістрів вже знаходяться на школі в відомому на весь світ ЦЕРН (Женева,
Швейцарія), студент на стажуванні у Цюріхському політехнічному університеті (10
місце у світовому рейтингу), один студент у великому науковому центрі в
Японії, через кілька днів поїдуть 2
студенти в найбільший міжнародний науковий центр у Німеччині під Франкфуртом на
Майні, одна студентка їде в Гамбург, одна студентка
поїхала на 3 місяці в Saclay, передмістя Парижа, через місяць 2
студенти поїдуть у Париж (в університет Paris-Sud (Saclay), LAL, Orsay), 2 студенти – в центральну Францію на батьківщину Блеза Паскаля (Клермон-Феран).
Вже зараз заплановано на початку зими в наступному році – стажування в різних наукових
центрах Парижу 2 місяці для восьми студентів.
4. Велика
кількість студентів їздить у короткотермінові поїздки за кордон – на школи і
конференції. Наприклад, в літній період – 3 студени вже були на конференції у
Празі (Чехія), 3 були з доповідями на конференції у Кракові (Польща), один
студент як переможець міжнародного конкурсу наукових робіт провів тиждень
насичених екскурсій і оглядів в ЦЕРН
(Женева) і Орсе (Париж, Франція). Ще один студент місяць був на стажуванні в
Орсе (взагалі у нас є 4 контактних місця в самому центрі Парижу і приміських
наукових центрах та університетах і багато потенційних можливостей для
стажувань – основна проблема в обмеженій кількості мотивованих студентів,
готових додатково піднімати свою кваліфікацію, з нетерпінням чекаємо на хороших
абітурієнтів), один студент був на школі в Будапешті (Угорщина), зараз 9
студентів знаходяться на міжнародній студентській школі TESHEP, двоє
студентів збираються на місячну школу на півночі Польщі, а один на стажування у
Краків, студентка їде на тижневу школу у Францію біля ЦЕРН. І це тільки ті, про
яких я пам’ятаю, не факт, що не пропустив когось…
5. Отже у наших
студентів великі можливості розвивати свою кваліфікацію і досвід, поєднувати
просунуте навчання з веселим
відпочинком (подивіться на студентське життя, не пожалієте youtu.be/4oLVH8UxJpE – навчання в кінці відео теж є)), це міжнародна теоретична школа в горах Польщі), серед 6 студентів
з фізичного факультету двоє – з нашої кафедри, Тарас Локотько зараз захистився і працює в Гонконзі, дівчина – в аспірантурі в Цюріхському університеті). Тепер у нас
десятки своїх друзів за кордоном
(випускники і науковці з якими ми співпрацюємо), ми отримуємо інформацію про
стажування, гранти, цікаві експерименти із перших рук, і не тільки інформацію,
а пряму допомогу від багатьох наших випускників (колись їм допомагали, тепер
вони роблять таке ж для молодих студентів) – маємо купу стажувань студентів
завдяки цьому у великій мірі, за 10 минулих років ми виграли вже багато
українських грантів, кілька зарубіжних. Зараз, наприклад розвивається проект,
по якому ми повинні отримати сучасне наукове і технічне обладнання на багато
десятків тисяч євро – автоматизований фрезерний центр з ЧПУ з 3+2 координатами-осями,
лазерна система для отримання деталей детекторів з деталізацією мікронних
розмірів (десятки мікрометрів), сучасні осцилографи гігагерцового діапазону,
потужну робочу станцію з апаратною підтримкою наукових розрахунків з
використанням GPU і алгоритмів штучного інтелекту, інше спеціалізоване сучасне обладнання
(яке не пишу, бо орієнтоване на
спеціалістів), ми розробляємо спеціалізований 3D принтер для
друкування фантомів (звичайні 3D принтер і 3D сканер студенти
кафедри вже пару років використовують у своїх проектах, доступ до них
максимально спрощений) та вільну плануючу систему для визначення доз (багато
програмування високого рівня на C++ та Python, навчитеся
якісно програмувати без походів на програмістські спеціальності – аби бажання
було) - для
використання при навчанні медичних фізиків і лікуванні онкологічних хворих. Також
розробляємо тестові платформи для нових детекторних систем (приходьте до нас –
побачите і поприймаєте участь). Вся ця техніка буде доступна для студентів, які
бажають активно (я б сказав, агресивно) розвиватися, особливо в області
експериментальної фізики і техніки. Це дасть нам можливість різко прискорити
розвиток апаратної бази на кафедрі і кардинально змістити бажання випускників
залишатися в Україні (дивіться наші плани на найближче майбутнє в кінці посту).
6. Навчання на
фізичному факультеті безоплатне (за рахунок державного замовлення), більше 100
місць виділено для кількох фізичних спеціальностей (http://www.phys.univ.kiev.ua/abit2018), потужний
спортивний комплекс, достатньо багато різних гуртків і секцій. Київський
національний університет імені Тараса Шевченка – центральний університет
країни, ми найбільше набираємо студентів на фізичні спеціальності. До останнього
часу кожний іногородній студент забезпечувався житлом в гуртожитку
Університету. Як буде далі, покаже час, але це – загальна проблема для всієї
країни. У будь-якому випадку без підтримки розвитку в Україні повноцінного
базового навчання, фізики, техніки, хімії, біології (основних продуктивних сил
нинішнього часу) шансів піднятися у країни не буде, нас просто «з’їдять». Не
впевнений, що в цьому переконані державні управлінці всіх рівнів, але бізнес
починає це розуміти і підтримувати фізичне навчання на глибокому рівні,
особливо ті підприємці, що не концентруються на купівлі-перепродажу, а
починають займатися виробництвом – у нас є вже дуже гарні приклади цього (про
це далі).
7. Деякі цифри,
які не дуже на слуху і за які я відповідаю – сам був у гущі подій, або з перших
рук наших випускників.
Я наведу ряд конкретних фактів, більша частина з яких
взята з нашого досвіду (нашої кафедри), для інших кафедр можливі корекції – треба
розмовляти із викладачами цих кафедр.
1.
Якщо
ваші батьки чи Ви хвилюєтеся, куди Ви підете працювати після закінчення освіти
на фізичному факультеті:
a.
Аспірантура
PhD за
кордоном 3-4 роки (де чистими платять 1300 – 2000 євро в залежності від
умов і країни Європи, в бувшому
соц.таборі – стипендії нижчі, в Швейцарії стипендія майже 4000 доларів, але і
життя трохи дорожче (не катострофічно, не слухайте «казкарів», які далі свого
носа ніде не були), в ЦЕРН (Женева) – 3000 доларів. Також підвищені стипендії,
більше 2000 євро в деяких країнах Європи, таких як Великобританія, Норвегія, в Америці – стипендії різні, але на прикладі
нашого випускника було 1800 доларів, податки тут не беруть майже і ще усякі
доплати на канцелярію, комп’ютер), далі після захисту дисертації практично всі
нормальні молоді кандидати знаходять на 2-3 роки роботу на так званому Постдоці
(тобто робота після захисту), тут вже зарплата, сильно залежить від країни, але
брудними це порядку 2.5 – 3.5 тисяч євро, чистими – залежить від багатьох умов зняття
податків (наприклад у Франції у холостого хлопця залишається 1800 євро), в ЦЕРН
– від 7000 доларів чистими, в Швейцарії підвищені зарплати (теж від 7 тисяч при
20% податку). Ну а далі – все залежить
від Вашої старанності і бажання розвиватися… У нас є цілий ряд прикладів сімей
фізиків з кафедри і факультету, які разом навчаються і працюють за кордоном –
там ще краща ситуація по грошам для сім’ї. А професор в Швейцарії отримує від
23 до 28 тисяч доларів (тобто франків, але він приблизно долару дорівнює). В
Європі професором можна стати в районі 30-35 років, не у віці старенького
дідуся. В ЦЕРН (Швейцарія) через кілька років роботи фізиком (правда, треба
суттєві зусилля на цьому фронті) можна отримувати до 15 тисяч доларів в місяць
чистими. Після аспірантури за кордоном із фізиків захищаються більше 90%
аспірантів (PhD students), в Україні – відсотків 40% - 60% (в залежності від
кафедри, наполегливості аспіранта і наукового керівника). Так що не опускайте
носа, коли Вас лякають великими зарплатами програмістів – ми спеціально привели
середні і найбільші зарплати фізиків у Європі і Америці – для порівняння. Все
не так погано)). А далі (в пункті f) іще краще буде для фізиків у порівнянні. Ось ще кілька посилань
на відео і тексти студентів і
випускників нашої кафедри - ядерної фізики:
https://www.youtube.com/watch?time_continue=8&v=6ZGIBcNCKvA (Мирослав – один з наших першопроходців на Захід, і
Віктор – молоде покоління).
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1236442779875423&id=100005291388479 – деякі думки про навчання одного із студентів-магістрів
https://youtu.be/9dLyTS0Xscw Дівчата
мають всі можливості нарівні із хлопцями, особливо в найбільших наукових
центрах (див. 10-та хвилина – наша випускниця у науковому фільмі
Цюріхського університету, 3 наших випускників в аспірантурі цього
університету)
b.
Аспірантура
в Університеті – стипендія, на жаль, невелика (більше 3 тисяч гривень і держава
чи ще хтось із року в рік по всій країні скорочує кількість місць в
аспірантуру і на бюджетне навчання для фізиків – «максимально допомагають»
становленню фізики в Україні), але можна підпрацьовувати в різних технологічних
компаніях (програмування, електроніка і т.п.), також йти на спільну аспірантуру
(коли половину часу із навчання аспірант підвищує кваліфікацію у наших
закордонних партнерів і отримує європейську стипендію), це нововведення останніх
років, ми вже маємо досвід на 3 наших аспірантах. Взагалі наша кафедра має
експериментальний ухил і надає необхідне непогане знання сучасного
програмування, особливо об’єктно
орієнтованого на С++, автоматизації експерименту, ядерної електроніки,
програмованої логіки, FPGA, мікроконтролерів – тому частина студентів, у кого
не пішло по лінії ядерної фізики, непогано влаштовуються в програмістських
фірмах і у розробників електроніки.
c.
Зарплата
медичного фізика в приватних клініках була до
інфляційного скачка порядку 1000 доларів, з 2014 опустилася раза в два.
а зараз поступово повертається на довоєнний рівень, в державних клініках вона
хоч і невисока (хоча з різними доплатами прийнятна), але отримавши досвід в
державній клініці є гарні шанси отримати непогане місце в приватній
онкологічній клініці, або компанії, яка продає вартісне обладнання для такого
лікування. Ну і в перспективі при переході на страхову медицину із світового
досвіду в медичному секторі зарплати піднімуться помітно (і це найближчі роки,
я надіюся).
d.
Робота
в Київському інституті ядерних досліджень – якщо Ви маєте
гарні навички і мотивацію, в групах, які працюють додатково до зарплати на
західних грантах, вам можуть доплачувати, або посилати у відрядження за кордон
при високій оплаті – щоб ваша оплата була одного порядку з оплатою на фірмах,
щоб зацікавити талановиту молодь – так що підвищуйте кваліфікацію.
e.
Ну а
взагалі, як я переконаний, в університетах найкращий шлях – активне навчання
студента не тільки в стандартному процесі, а й отримання навичок та досвіду
реальної роботи над розробками в студентській науковій роботі під керуванням
викладачів, наукових співробітників і старшокурсників, і потім на старших курсах
чи в аспірантурі використовувати набуті знання і досвід для розвитку своїх ідей
і створення прототипів технологій і пристроїв, ефективність та фінансовий сенс
яких перевіряти в системах типу Кікстартера (якщо ще не чули, що це таке –
обов’язково познайомтеся, вам сподобається, наприклад, https://www.kickstarter.com/).
f.
Тут
я хочу заспокоїти тих абітурієнтів, яким подобається фізика, але вони під тиском зовнішньої пропаганди і
агітації коливаються куди піти – на фізичні спеціальності чи програмістські.
Прочитайте мій детальний пост про це «Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?» (https://obezsh.blogspot.com/2019/07/19-2019.html), а тут я як висновок можу в кількох
реченнях підтримати ваш вибір на фізику. В нову епоху розвитку Штучного
Інтелекту (я в тій статті намагатимуся підтвердити це доказами і незалежною від
мене інформацією) – це не іграшки, ми реально стоїмо на початку нової ери
розвитку людства і перспективи неоднозначні, хоча ховати голову в пісок із-за
невизначеності – тупо. Якісний скачок розвитку Штучного Інтелекту (який розпочався
реально 2-3 роки назад) завдяки критичному збільшенню потужності апаратних
засобів, різко збільшив ризик втрати роботи для більшості програмістів в нашій країні в найближчій
перспективі 10-15 -ти років (враховуючи жахливий структурний перекіс в сторону
кодерів на шкоду алгоритмістів, деталі читайте в статті «Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?» - https://obezsh.blogspot.com/2019/07/19-2019.html) і як на мене,
програмістам треба лякатися цієї теми, а не радіти їй - так само, як професійним водіям,
банківським клеркам, біржевим маклерам і т.п., а основні запити в цій області
на алгоритмістів – в першу чергу фізиків (і технарів), хіміків, біологів, в
невеликій кількості математиків високого класу, за цим майбутнє (наскільки
довге для людей – не знаю :) ). Це базова, глибинна перевага для того, щоб йти
навчатися фізиці. Друга перевага є вже зараз. Якщо ви після захисту дисертації
(отримання PhD ступеню) чи 1-2 контрактних термінів роботи забажаєте
піти в корпоративний сектор (IT, програмування, підтримка банківських операцій і т.п.), у вас буде незрівнянно (подавляюче,
за рідкісним виключенням) більше шансів отримати високооплачувану цікаву роботу,
ніж людині без ступеня (і багаторічний стаж програміста їй не дуже допоможе).
За кордоном (а вже потихеньку і у нас) вважають, що як ти можеш управляти
групою чи серйозним великим проектом, якщо не зміг навіть забезпечити
управління собою для захисту дисертації. У мене є ціла група позитивних
прикладів в цьому напрямку з нашої кафедри і фізичного факультету. Як я казав,
захиститися за кордоном у фізика майже стовідсоткові шанси. А от у програміста
в нашій країні шанси на це прямують до нуля, ну в найкращому випадку – менші 5%
(згадайте, скільки ваших знайомих і знайомі ваших знайомих, які працюють на
програмістські фірми, захистили кандидатські, вони кажуть, що їм це не
потрібно)), як у відомій байці лисичка про зелений виноград).
g.
Ну і
тепер про основну проблему для всіх науковців (не тільки фізиків), що вирішують
працювати за кордоном і які способи вирішувати цю проблему я бачу. Для людей,
які працюють в науковій сфері, достатньо серйозна задача – отримати ПОСТІЙНУ
високооплачувану і ДУЖЕ цікаву та перспективну роботу (просто цікава будь-яка
робота науковця). Як правило – це контракти на кілька років, якщо ще чоловік і
жінка працюють в схожих умовах, то обом знайти одночасно гарні варіанти в
одному місці важко – приходиться їздити по Європі в пошуках найкращих
варіантів. Які я бачу напрямки вирішення цього питання. По-перше, казковий :),
можливо не такий вже і далекий - коли в майбутньому із будь-якого кутка Європи
на Гіперлупі (youtu.be/DisVGCnFKpg) можна буде доїхати
дешево за годину в інший куточок (жити там, де подобається і працювати в
найкращих місцях для кар’єри і по зарплаті). Два інших способи більш
реалістичні. Другий підхід до вирішення – забезпечити такий рівень своєї
кваліфікації і досвіду, щоб робота бігала за вами, а не ви – за нею. І третій
спосіб – навчитися на основі своїх знань і навичок виробляти високотехнологічну
продукцію на базі сучасних наукових досягнень. Якщо 2 і 3 підходи вам здаються
не реалістичними, то врахуйте, що той стан, який ми маємо з випускниками
кафедри ядерної фізики 15 років назад теж здавався нереальним. Коротка
ілюстрація такого стану – пост з коментарями кілька днів назад на сторінці
Фейсбук студентів і випускників кафедри ядерної фізики (КЯФ United, https://www.facebook.com/groups/NpdUnited/permalink/2529259810431244/).
h.
Хто
не ходить у Фейсбук, скидаю витяги з цього посту (дивіться попередній пункт).
Пост
Максима Теклішина:
Відкривається
PhD позиція в нашій групі. Кому цікаво - не соромтеся, пишіть професору
CP3.IRMP.UCL.AC.BE
CP3 - CP3-PhD-TK2019
The Center for Particle Physics and
Phenomenology (CP3) at UCLouvain invites applications for a doctoral position
in the CMS tracker upgrade for…
https://cp3.irmp.ucl.ac.be/jobs/56?fbclid=IwAR0A3H1RQyd_oN2-ms9aTCXwyom-uw9WNsQogYZi8XrOSm15Xpa1AvF64hk
Коментар: Дякую за інфу, Максим. Не знайшов ніде про стипендію - яка і які умови, не
знаєте часом (чи посилання)?
Відповідь: біля двох тисяч на місяць чистими, мінус 120 євро на рік за
медичну страховку яка закриває половину лікування (можна купити і дорожчу якщо
хочеться). Як на мене, умови царські
Коментар:2000 чистяком на 4
роки - Вау!!! Казка
Коментар: От сидимо з Л.О. і
не знаємо - чи радіти чи плакати. Немає кому запропонувати цю позицію із
випускників цього року - всі вже прилаштувалися))) і на хорошу пропозицію немає
як реагувати. Для нас що приємно, тільки 3 людей пішли не за спеціальністю (да
і то 1 програмістом, 2 - інженерно-творча робота, ні одного "продавця
горілки" і "помічника депутата"), інші - атомна станція, медична
фізика в онкології, аспірантами по ядерній фізиці і ФВЕ (в Україні і за
кордоном, там ще пару людей - магістрами). 9 випускників залишаються в Україні.
Це попередні дані по нашій оцінці, але це статистика дуже приємна і разюча. …
Прохання до випускників останніх 3 років - подумайте, може хто з ваших бувших
одногрупників хотів захиститися, але при випуску не склалося, а зараз є шанс
спробувати стати аспірантом за кордоном (і не читає цю групу)
Коментар: До попереднього
коменту. Тут шукають людину на медичний циклотрон (медична фізика, лікувальний
заклад, інженерно-фізична робота -як раз найкраще підійдуть наші випускники,
тільки не треба електроніки боятися). Так шовисобі думаєте? Роботу до обіду
тисяч на 13-15 (умови точніше знають самі пропонувачі) не рвуться хапати наші,
пару людей роздумують, а ще кажуть - у фізиків робота на 4 тисячі і все. Шукачі
через тиждень почнуть шукати в інших місцях. Якщо є зацікавлені
випускники-ядерщики - пишіть мені на мейл, я зв"яжу. напряму з колегами..
Ну і наприкінці
(хто добрався сюди по купі моїх непричесаних думок, то вже дочитайте – це цікаво)
про наші плани на майбутнє (і не таке далеке). Якщо нас не звільнять, то у
найближчому майбутньому (мабуть вже з наступного року) плануємо додати нові
інструменти навчання студентів кафедри ядерної фізики:
1. Активно
почати залучати наших студентів до участі в міжнародних конкурсах і змаганнях
студентів-фізиків та цікавих технічних спеціальностей. Тут вже почали і є перші
результати – в позаминулому році команда студентів нашої кафедри, як представники нашого Університету зайняла 2
місце на всеукраїнському турнірі студентів фізиків, а в цьому році ми пробилися
(вскочили на останню сходинку поїзда) у фінальну частину міжнародного турніру
фізиків в Лозанні (Швейцарія), http://2019.iptnet.info/, http://2019.iptnet.info/2019/04/30/and-so-concludes-the-ipt-2019/
. Деталі читайте в дописах про це («Наші люди в Лозанні»), а якщо коротко – із 19 команд з 16
країн усього світу команда нашого університету (TSNUK, КНУТШ), яку
представляли 6 студентів з кафедри ядерної фізики зайняла високе 8 місце (як
для дебютантів), ми не дотягнули одного місця до виходу у півфінал. Вражень від
цього свята фізики, молоді, азарту – море, позитивних і дуже позитивних
(читайте дописи, вступайте до нас на кафедру і самі їдьте і вигравайте –
наступний раз турнір у Франції, у Парижі). А основне враження – це перший раз,
коли нас помітив наш виробничий бізнес і підтримав, оплативши кілька тисяч
доларів витрат на квитки і проживання команди (ні держава, ні університет не
змогли знайти фінансування). І це тільки початок, вже і в Україні потрібні
висококласні фізики і інженери, яким готові нормально платити і активно
співробітничати. ПІДКЛЮЧАЙТЕСЯ! Абітурієнти і бізнесмени.
2. Розпочати
підготовку бажаючих студентів для вступу (після закінчення магістратури у нас)
до університетів першої десятки (для початку, може, двадцятки) світового
рейтингу вищих навчальних закладів. https://www.educationindex.ru/articles/university-rankings/qs/
, https://gtmarket.ru/ratings/the-world-university-rankings/info
МIT, Стенфорд, Оксфорд,
Прінстон, ETH Zurich, Imperial College London – ці назви, мабуть, знають «навіть
домохазяйки». З «корочками» таких Універів вам відкриються двері багатьох місць
роботи, про які зараз ви можете тільки мріяти. Не вірите у таку можливість? А
даремно, ми вже почали штурм цих вершин і є перші результати. Ми знаємо, як
цього досягати (це не тільки книжки типу «як вступити в MIT», хоча і це корисно) і
чекаємо абітурієнтів, хто ставить перед собою великі задачі і налаштований
досягати вершин.
По правді кажучи, то вже
зараз наші студенти поступають в аспірантури і магістратури університетів, помітна
кількість яких входять в найкращу світову сотню. А найкращий університет
бувшого СРСР (Московський державний університет імені Ломоносова) ледь-ледь
попадає в кінець другої сотні, мовчу вже про інші університети бувшого СРСР.
3. Створення
учбово-наукових колаборацій з основною участю студентів (по аналогії дорослих
колаборацій в фізиці високих енергій, коли десятки і сотні науковців об’єднуються
з метою виконати складний науково-технічний проект, наприклад, колаборація ATLAS Великого
Адронного Колайдера в ЦЕРН - https://home.cern/science/experiments/atlas, https://atlas.cern/discover, де унікальні детекторні
системи розмірами з пів футбольного поля) – з метою навчання вести серйозні
реальні проекти (як наукові, так і технічно-пізнавальні) і доводити їх до
логічного завершення.
4. Навчання
студентів робити свої науково-технічні проекти (поєднання фізики, електроніки, програмування, точного машинобудування, нанотехнологій) під умовними девізами: «зароби свою
першу сотню тисяч на кікстартері», «роби як Ілон Маск, роби разом з ним, роби
краще його», «нанофабрика на столі» і т.д. Я, наприклад, з
дитинства захоплювався роботами (тоді тільки фантастика книжкова), ракетами,
високими технологіями (де поєднується фізика, хімія біологія) і зараз із
задоволенням допоміг би молодим, кому подобаються «цікаві наукові і технічні
штучки», для початку плануємо відкрити гуртки (групи), я надіюся на спонсорську
допомогу бізнесу, перші кроки зроблено:
а) аматорське ракетомоделювання
(запуски мініракет на висоти більше 100 км, можливо, розробка нано і
пікосупутників), дивіться захоплюючі приклади - https://www.youtube.com/watch?v=235bFFfZO0k
, https://www.youtube.com/watch?v=eozIn7m7F-g , https://www.youtube.com/watch?v=QQt-9SSJ51c,
https://www.youtube.com/watch?v=nurJm0XkU7I&t=89s
b) робототехніка і
автоматизовані пересувні пристрої – тисячі прикладів,
https://www.youtube.com/watch?v=dKjCWfuvYxQ,
https://www.youtube.com/watch?v=uNnVtTHdF3A
https://www.youtube.com/watch?v=zCNg6_IML0w
https://www.youtube.com/watch?v=zCNg6_IML0w
(на 15 хв і 12 сек)
c) Дрони і інші
літаючі системи – тьма прикладів
d) Розробка «настольного»
обладнання для створення систем з деталізацією менше одного мікрометра
(сенсори, чіпи, детектори – наука і виробництво)
Можливі і інші
напрямки – зацікавте мене і станьте науково-технічним менеджером цього напрямку
)).
Я не писав
детально про ядерну фізику і фізику високих енергій – це тема окремої статті і
захоплюючих розповідей. Як я написав вище, нам в експериментальній ядерній
фізиці по стилю роботи окрім фізики необхідно добре володіти електронікою,
сучасними вбудованими обчислювальними системами (мікроконтролери, програмована
логіка, FPGA, GPU,
AI), складним програмуванням усіх рівнів, технічним проектуванням, повним циклом
розробки і виготовлення детекторних систем. Після закінчення нашої кафедри ви
гарантовано можете вибрати один з бажаних напрямків:
1) наукова діяльність з хорошою оплатою і
суперцікавою роботою, обов’язково захистите PhD
2) медична фізика в онкологічних центрах
України і всього світу
3) робота в українських державних і
корпоративних структурах атомної енергетики, контролю за джерелами іонізуючого
випромінювання, на атомних станціях
4) свій технологічний бізнес (маленькими Ілонами Масками) –
гроші, дуже цікава робота, але всі недоліки роботи в бізнесі – нерви, стреси,
відповідальність, наполегливість, розслаблятися треба вчитися
5) працювати в виробничих фірмах різного
профілю (з вашими навичками і досвідом
проблем з влаштуванням не буде)
6) після захисту дисертації (зробіть це
обов’язково, поки молоді, потім не зможете) піти в програмістські фірми, банки
приймати участь в цікавих проектах на ключових позиціях і за кордоном в першу
чергу. Коли молоді люди починають з 2-3 курсу в деяких місцях у вишах замість
навчання займатися роботою на повний робочий день (при цьому повноцінно вчитися
неможливо – це казки, ти або кодуєш, як на заводі, цілий робочий день, з ранку до
ночі займаєшся репетиторством, або вчишся, третього не дано), це якщо не ідіотизм то
точно обкрадання свого майбутнього, в старшому віці набагато важче
(катастрофічно важко, особливо після великої перерви) вчитися – рутина засмоктує,
ви вже з молодості перестаєте вірити в себе, мріяти про вершини. Якщо
надієтеся, що програмування (точніше, просте кодування – а це для більшості у
нас) забезпечить вас стабільно на все життя, то спитайте себе чесно, а куди
дівається більшість програмістів після сорока років, тільки не смішіть мене наївняками
– всі становляться начальниками чи таких «старих» програмістів мало, бо раніше
не було програмування)) і ще раз кажу – прочитайте мою статтю, присвячену
програмістській проблемі на старті епохи штучного інтелекту («Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?» - https://obezsh.blogspot.com/2019/07/19-2019.html).
Хто боїться
панічно радіації – не бійтеся, в більшості місць навіть у нас з нею не
стикаються (обробка і аналіз даних, розробка алгоритмів і пристроїв), а де і треба це робити – повірте, що
повноцінні знання про радіацію гарантують від будь-яких проблем з нею і часто
краще, ніж у звичайних людей. А ви знаєте, що коли ви сидите на купі калійних
добрив (радіоактивний К-40), копирсаєтеся у себе в підвалі (продукти розпаду
радію в повітрі), спите біля стін з деяких типів бетону (продукти розпаду
ізотопів урану), то опромінюєтеся набагато більше, ніж за рік роботи на
більшості робочих місць ядерщиків?
І наприкінці пару
адміністративних зауважень. Якщо ви вирішите поступати до нас на кафедру
ядерної фізики фізичного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, при здачі паперових оригіналів документів на фізичний
факультет (з 26 липня) ОБОВ’ЯЗКОВО вимагайте ПИСЬМОВОЇ відмітки, що ви хочете
вчитися в 5 групі (зараз такі умови, що автоматом попасти до нас на кафедру
можна тільки з 5 групи (на 2 курсі при розподілі по кафедрам). З інших груп це буде зробити дуже важко. В
5-й групі за півтора роки ви зможете визначитися, що вам ближче до серця –
чиста теорія (тоді ви розподілетеся до наших колег теоретиків на кафедру
квантової теорії поля), чи експериментальна ядерна фізика та фізика високих
енергій (елементарних частинок) у різних їх проявах і формах (тоді підете на
нашу кафедру – кафедру ядерної фізики). Чудовий варіант вибрати оптимально до
душі, що сподобається - для подальшого розвитку знань у вибраному напрямку.
Зрозуміло, що все, що я обіцяв вище, я гарантую і в першу чергу виконуватиму
для студентів нашої кафедри (при умові, що мене не звільнять до того, сильно
надіюся, що такого не станеться :)) ). Але кому не вдасться попасти до нас на
кафедру, теж не страшно – хоч пріоритет у студентів нашої кафедри, але вже
зараз не вистачає мотивованих студентів, і ми із задоволенням готові підключати
людей з інших кафедр до тих проектів і колаборацій, про які я писав вище. І
зауважте – на інших кафедрах теж є викладачі і наукові співробітники – зі своїми
цікавими проектами і підходами, просто ви поки що не отримали інформацію про
це. Тому поступайте на фізичний факультет і давайте разом творити історію
фізики в Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар