суботу, 20 липня 2019 р.

Програмісти в Україні - пришестя штучного інтелекту


«Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза»



19 липня 2019 року

Цей пост – чисто мої думки і висновки. Я не працюю ні на Госдеп, ні на «світовий таємний уряд фізиків і антипрограмерів». Ті хто зібрався в нашій країні вибрати спеціальність програміста і мають хворе серце – не читайте цей текст, ну його…
Цей текст для тих школярів, хто любить фізику і коливається, куди піти - бо зараз дітям, які комфортно відчувають себе з математикою, фізикою і подібними шкільними предметами, модно йти на навчання програмістом. «Доброзичливці», які в цьому нічого не розуміють,  (і це найм’якіше слово, яке підходить) розкажуть, що після навчання фізиці випускаються виключно майбутні жебраки і невдахи, а от програмісти живуть і будуть жити багато, щасливо і безтурботно. А ось моя оцінка. Враховуючи скажений перекіс в нашій країні в сторону кодерів в порівнянні з алгоритмістами, я думаю, що вони років через десять (навряд чи більше) підуть в ту ж сторону, куди років через 5 підуть професійні водії (більшість з яких про це ще не здогадується, чи засовує голову в пісок), куди вже «стрункими рядами» йдуть за кордоном велика кількість біржевих маклерів, клерків юридичних контор, банків і т.п. – і в тій стороні не ситно, не щасливо і точно вистачає турбот. Починається ера Штучного Інтелекту. Також стаття буде, на мою думку, трохи корисна для хіміків, біологів, програмістів-алгоритмістів (які ставлять собі високу планку розвитку), технологів і технічних спеціалістів (хто хоче стати інженером серед найкращих), хоч я орієнтуюся на фізиків, але ідеологічно все підходить і для цих напрямків. І точно я спробую переконати молодь - не йдіть по шляху «лаборантів» (не залежно від напрямку), якщо відчуваєте силу і маєте достатні накопичені знання – «лаборантів» завжди вистачатиме і без вас серед тих,  хто не відчуває сили і не ставить перед собою високих планів.  Навіть якщо такі люди тимчасово і отримують прийнятно високу зарплату – це тимчасово, а в старшому віці переучуватися на висококласного спеціаліста, та ще й іншої спеціальності – ой як важко, особливо після багатьох років биття баклуш на «лаборантській печі», де достатньо освоїти кілька простих операцій, за які непогано платять. Як не стати «лаборантом», вибравши фізику – тема окремої статті, і я якось її напишу. А зараз спробую переконати вас, що, якщо відчуваєте силу і любите фізику – вибирайте фізику, при нинішній структурі програмістського середовища вам дуже важко буде стати алгоритмістом верхнього ешелону (я далі наведу приклади, хто це і який шлях до цього) – подавляючу більшість затягує болото кар’єри «кодера» (хто поки не знає цього визначення – розкриємо далі по тексту), на початку солодке, але підступне і з усіма негативними атрибутами болота. Перед тим, як читати далі рекомендую прочитати мій пост «Фізика – попелюшка (золушка) української освіти» http://obezsh.blogspot.com/2009/12/blog-post.html.

Отже, тепер про штучний інтелект. Фрази «нейронні мережі», «штучний інтелект», «роботизація», ще чули ваші бабусі і дідусі, які займалися природничими і технічними науками і інженерною роботою, з кінця 60-х років минулого сторіччя про це говорили багато, але реально без будь яких серйозних значимих результатів. Як виявилося зараз – не вистачало потужності обчислювальних ресурсів. Але за останні 2-3 роки (реально не більше) все кардинально змінилося – поступове кількісне  зростання  потужності комп’ютерів і вбудованих систем призвело до якісного скачка – ті алгоритми, які раніше не працювали, або працювали нескінченно довго раптом запрацювали і запрацювали часто ефективно – тепер тільки лінивий не чув термінів «Artificial Intelligence» (AI), «Machine Learning», «Deep Learning», «Neural Networks», «Big Data». За кордоном почалися активні розмови про старт нової епохи штучного інтелекту, правда, в наших медіа про це говорять іноді і з обережністю. Для нас фізиків важливо що: той скачок, який розпочався кілька років назад, стався завдяки критичному збільшенню потужності апаратних засобів, а не із-за нових програмних алгоритмів, як іноді вводять в оману вас в нашій країні деякі працівники програмної індустрії. Взагалі програмісти у нас несправедливо захопили в мас-медіа і рекламі тему штучного інтелекту як свою вотчину, не вірите мені, читайте закордонні джерела інформації, наприклад https://hi-news.ru/research-development/gorkij-urok.html. Насправді їм (кодерам, яких більшість) треба лякатися цієї теми, а не бігати радісно і всюду розповідати, які великі можливості відкриваються для програмістів з розвитком систем машинного інтелекту. Це все одно, що приречений на розстріл, якому пропонують викопати яму для себе, буде бігати і радіти тому, що у нього є нова цікава робота (вибачте, хто образився, чорний гумор :((( ). Для алгоритмів штучного інтелекту, машинного навчання з використанням шаблонів великого попереднього досвіду критичне збільшення об’ємів оперативної пам’яті і, особливо, оптимальність для використання виробничого підходу масових паралельних апаратних систем стали ключовими для старту нового витка технічного розвитку («Як прогресує штучний інтелект: звіт про останні досягнення» https://www.epravda.com.ua/publications/2019/07/15/649648/?fbclid=IwAR0Msuyu9j0KFGraa2ufutN7jHos8jVLpICgh2hX3ui1XFVA6bl9q9wIaYk .  Зараз практично немає і близько підходу-конкуренту, який міг би масштабовано і ефективно використовувати для аналізу тисячі, десятки тисяч, а в недалекій перспективі і мільйони процесорів на одному чипі. Можливо, тому і природа вибрала цей шлях. І завершуючим акордом появи нового короля числових розрахунків стала можливість ефективно вбудовувати в чипи апаратно цілі шматки алгоритмів штучного інтелекту, які до цього виконували програмно – прискоривши розрахунки в сотні і тисячі раз. І сьогодні системи розмірами в одну-дві долоні досягають потужності в десятки (близько сотні) тераоперацій (префікс тера – 1012) штучного інтелекту за секунду. Ще відносно недавно про таке можна було тільки мріяти навіть користувачам суперкомп’ютерів (за 2001 рік найбільший суперкомп’ютер, який коштував багато десятків мільйонів доларів мав потужність близько 7 терафлопів). Спеціалізований чип фірми Tesla для автономного руху автомобіля має потужність 35 трильйонів операцій за секунду і витрачає усього 72 Вт енергії (https://avto.informator.ua/2019/04/24/ilon-mask-pokazal-miru-novyj-chip-avtopilota-tesla-v-chem-ego-preimushhestva/) , чип штучного інтелекту для управління роботами фірми NVIDIA за 1100 доларів з 10 Вт має потужність 30 трильйонів операцій за секунду (https://www.techcult.ru/robots/6134-chip-iskusstvennogo-intellekta-dlya-robotov-ot-nvidia) , флагман звичайних «побутових» відеокарт фірми NVIDIA карта TITAN V на базі архітектури VOLTA забезпечує 110 терафлопсів для задач Deep Learning (https://www.nvidia.com/ru-ru/titan/titan-v/). З 2017 року почали як гриби після дощу народжуватися стартапи для розробки чипів для алгоритмів штучного інтелекту (AI, https://sharespro.ru/news/739-chipy-iskusstvennogo-intellekta ). Зараз практично кожна велика компанія розробляє свій спеціалізований чип для таких задач. І хоча на даному етапі сильний ухил в розробку алгоритмів технічного зору, розпізнавання образів зображень, автономного руху транспорту, але тут вже виходять на чудові достатні результати і загальна тенденція вже очевидна – розробка і використання спеціалізованих AI чипів для кожного напрямку виробництва і промисловості в широкому сенсі, техніки, науки, надання послуг (http://www.tadviser.ru/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%82:%D0%98%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82_(%D0%98%D0%98,_Artificial_intelligence,_AI)#.D0.9C.D0.B8.D1.80.D0.BE.D0.B2.D0.BE.D0.B9_.D1.80.D1.8B.D0.BD.D0.BE.D0.BA_.D0.98.D0.98) . І тут зараз молоді (і не тільки) спеціалісти повинні швидко навчатися - як в їх специфічній області (наприклад у нас, у фізиків) ефективно використовувати такі чипи для швидких розрахунків згідно модельних підходів в їх області (у кожного свої моделі і закономірності). В перспективі добре було б і приймати участь в розробці чипів AI. А не будете цього робити – вимрете, як мамонти (чи динозаври, якщо так приємніше :) ). І якщо ви це зрозуміли, то вам буде смішно, коли деякі (та ні – більшість, у нас в Україні точно) програмістські і не тільки мас-медіа розказують, що штучний інтелект – це вотчина програмістів, їх джерело нової сили. Так, із тисяч кодерів одна людина вивчить і розбереться в конкретній специфіці наукового напрямку замовника (аналогія з тим, що домохазяйка без відповідних базових знань за два тижні дома по інтернету вивчить фізику університетського рівня – шанси є, але дууууууже маленькі). Як правило така робота обмежується простими операціями – використати стандартну функцію із стандартної бібліотеки штучного інтелекту, а в тій  каші результатів (дуже сумнівно, що корисних) запропонувати розбиратися замовнику, він же спеціаліст у своїй області, і взяти купу грошей за просту операцію використання бібліотечної функції. Ну і навіщо мені така допомога як замовнику, краще самому розібратися в алгоритмах штучного інтелекту і отримувати реально корисні результати. Велика кількість спеціалістів в базових не програмістських областях на своєму досвіді знають, що навчитися програмувати на кодерському рівні не так вже і складно, особливо молодим, а алгоритмістами ви автоматично стаєте по суті своєї роботи як висококласні фізики, хіміки, біологи, технічні спеціалісти  і т.п. (наприклад, алгоритми розпізнавання мовних структур вимагають такого ж складного і довгого навчання і прості кодери цього за тиждень не вивчать). Під кодером (або кодерською фірмою) я розумію таких людей і структури, які на розмахування пальцями і руками, прохань замовника зробити  «ось таке», і далі йде «невнятний» набір слів і термінів із специфічної області замовника, (що є, практично, правилом в реальному житті) відповідають: «Не морочте мені голову, дайте формулу чи готовий алгоритм і я вам таку лялю-програмку напишу – «конгфетка», з пречудовим інтерфейсом». А алгоритмісти – ті, хто із «махання рук і незв’язного набору речень і бажань» можуть зформувати адекватний набір формул та рівнянь, систем рівнянь і нерівностей, алгоритмів і ходу вирішення. І все це вже передати на кодування. Ідеально, коли спеціаліст в специфічній області може бути і алгоритмістом (або навпаки). Я ні в якій мірі не хочу принизити чи образити кодерів, вони пишуть дуже складні і чудові по виконанню програми, вони потрібні світу і країні, як українець я пишаюся тим, що наші програмісти так ефективно працюють (IT–індустрія України забезпечила експорт на 4,5 мільярда доларів в 2018 році «https://www.epravda.com.ua/news/2019/01/31/644857/»). Але від цього більшість з них не перестають бути кодерами, не має значення чи програмується графічний інтерфейс для Айфона, Андроїда, чи пишуться Linux драйвери для того чи іншого типу вбудованого обладнання, чи розробляються WEB сторінки і портали – все це ідеологічно відносно прості і повторювані операції і тому для кодерів є великий ризик стати третіми в черзі в якості жертв штучного інтелекту (після професійних водіїв), за моєю оцінкою навряд чи пройде більше 10 років до часу активного старту цього процесу, це не така вже велика цифра для молодих людей, які сьогодні закінчують школи.
Пройшло тільки 2-3 роки з початку буму штучного інтелекту, а вже почалися чи то успіхи, чи то жахи (з якої сторони дивитися) нової ери. Як колись із-за поширення потужних персональних комп’ютерів практично зникла дуже велика група професійних перекладачів іноземних мов (залишилися тільки одиниці висококласних перекладачів в нішевих використаннях), так зараз штучний інтелект фактично ліквідує для людей спеціальність за спеціальністю, приносячи при цьому підвищення продуктивності праці, здешевлюючи витрати на відповідне виробництво чи послуги. Вже зараз AI може замінити (і цей процес вже активно пішов за кордоном) юристів низької кваліфікації, велику кількість молодших клерків юридичних контор (http://iltf.ru/news/lawyers_and_artificial_intelligence, https://tech.liga.net/technology/opinion/net-rutine-kak-iskusstvennyy-intellekt-menyaet-yurisprudentsiyu ,
Більшість юристів цього не бояться, але не все так незаперечно добре, тут ситуація схожа на програмістську – нові ситуації і випадки AI поки не може якісно інтерпретувати, а от зона стандартних повторюваних операцій швидко захоплюються послугами штучного інтелекта.

Юристы не боятся: искусственный интеллект не способен заменить хорошего адвоката, но зато может изменить профессию” (https://vc.ru/flood/36070-yuristy-ne-boyatsya-iskusstvennyy-intellekt-ne-sposoben-zamenit-horoshego-advokata-no-zato-mozhet-izmenit-professiyu)

Искусственный интеллект лучше юристов разбирается в юридических контрактах” (https://www.popmech.ru/technologies/news-412712-iskusstvennyy-intellekt-luchshe-yuristov-razbiraetsya-v-yuridicheskih-kontraktah/)

На біржах ще немає кардинальних результатів, але всі в позиції низького старту (https://habr.com/ru/company/iticapital/blog/330884/), вже використовуються технології робоедвайзінгу (https://vc.ru/iticapital/62148-kak-primenyayut-roboedvayzing)
В банківській сфері активно тестуються системи штучного інтелекту, які можуть у великій мірі заміняти клерків нижньої ланки в багатьох функціональних задачах (http://archilab.online/tekhnologii/404-banki-aktivno-vnedryayut-tekhnologii-iskusstvennogo-intellekta), (https://www.raexpert.ru/researches/banks/bank_ai2018)

А ось погані новини для гравців в покер -  «Искусственный интеллект обыграл пятерых профессиональных игроков в покер. В 2017 году создатели Pluribus уже представляли программу Libratus, которая обыграла четверых профессиональных игроков в покер и выиграла два миллиона долларов. вместе с тем, они решили не останавливаться на достигнутом и создали более совершенную версию искусственного интеллекта.»


Штучний інтелект швидко захоплює ігри людей, де вважалося, що йому нема чого робити – шахи, Go, складні ігри стратегії (StarCraft, https://hi-news.ru/robots/ocherednaya-pobeda-deep-mind-posle-shaxmat-i-go-iskusstvennyj-intellekt-pokoril-starcraft.html).

AI в парі роботами невблаганно освоює професії мерчандайзера, заводських робітників, водіїв, лікарів нихької кваліфікації і інших професій (https://www.ferra.ru/review/techlife/jobs-that-soon-will-be-taken-by-ai-and-robots.htm).

В цих напрямках процес пішов, це не значить, що ці спеціальності через 2 роки зникнуть, просто в найближчі роки почнеться чи вже почалося поступове і достатньо швидке скорочення людського персоналу в цих областях. Знову ж таки не значить, що людей будуть масово викидати на вулицю. Велику частину з них будуть перенавчати для сфери обслуговування, не виключне лобіювання на державному рівні заборон по таким скороченням (згадайте, таке в історії вже було – луддизм і луддити https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%BC).
Але прогрес можна пригальмувати, зупинити – навряд чи. Зараз алгоритми і виробничі процеси з використанням AI в першу чергу захоплюють області діяльності людей, де є масовість і високе відношення заробітної плати до простоти операцій, які виконуються. Алгоритмістів (по суті виконпння операцій, а не по назві) відносно мало, відношення зарплати до складності операцій у них досить низьке а іноді просто непристойно низьке :) – тому поки що не вигідно вкладати великі кошти і ресурси великих фірм в моделювання  штучним інтелектом їх роботи. Вони знаходяться на останніх редутах людської фортеці, яку потихеньку захоплює AI, прийде час і ці редути також  падуть. Що буде далі, не знаю, і не хочу особливо думати про це – я не доживу, а наші діти, нинішня молодь нехай думає, боюся, у неї дожити шанси є. Надіюся, це не буде майбутнє «Матриці», колись життя продовжилося і після луддитів, хоча я більше прихильник позиції Ілона Маска (https://www.youtube.com/watch?v=FpRZTuntoJ8). Але це тема іншої статті і дискусії, зараз я веду мову про найближчі 10-15 років, які, як на мене, проглядаються достатньо добре. І тут особливо показова ситуація для програмістів з майбутнім професійних водіїв автомобільного транспорту – спитайте у представників  цієї професії чи хвилюються вони за своє професійне майбутнє у найближчі 5-10 років, я впевнений, що 9 з 10 водіїв скажуть, що немає за що хвилюватися, а даремно - хвилюватися є за що. Системи технічного зору і автономного керування транспортними засобами за кілька років зробили карколомний стрибок у своєму розвитку. Ціла група великих компаній вже анонсувала виведення на ринок автомобілів без водіїв, з повноцінним автономним керуванням. Компанія Tesla заявила, що вже у 2020 році автомобілі Tesla Model 3 без водія будуть використовуватися як таксі – в режимі мобільного додатку Robotaxi (https://ua.korrespondent.net/business/auto/4090148-bezpilotni-taksi-z-2020-roku-scho-pokazala-Tesla).  Компанії Volvo і Uber презентували безпілотний позашляховик XC90 (https://biz.liga.net/keysy/avto/video/volvo-i-uber-prezentovali-bespilotnyy-vnedorojnik-foto).
Компанія Apple купила стартап Drive.ai, який займався розробкою IT-систем для безпілотних автомобілів (https://www.unian.ua/economics/other/10598709-apple-pridbala-rozrobnika-it-sistem-dlya-bezpilotnih-avtomobiliv.html).
Amazon інвестує понад півмільярда доларів в стартап, який розвиває технології автопілота і яким керують колишні інженери Google, Tesla і Über (https://www.unian.ua/economics/transport/10440357-amazon-vitratit-ponad-pivmilyarda-dolariv-na-stvorennya-bezpilotnogo-avtomobilya.html).
Тесла вже випробує електричний вантажний автомобіль з автопілотом (https://www.unian.ua/economics/transport/10440357-amazon-vitratit-ponad-pivmilyarda-dolariv-na-stvorennya-bezpilotnogo-avtomobilya.html).
Водії на даному етапі підпадають під основні вимоги швидкої жертви.

Так, кодування, навіть просте – складніша процедура, ніж процес управління автомобілем, але успіх розробки автопілотів надихає розробників на нові звершення і у справі автоматизації програмного кодування, тут все тільки починається, але серед спеціалістів є консенсус про невідворотність цього процесу у короткій перспективі («ИИ оставит программистов без работы к 2040 году» https://hightech.fm/2017/12/08/ai_code_2040) , https://dou.ua/lenta/articles/ai-future/https://www.youtube.com/watch?v=r3r0j9etq8k

От в списку вимираючих професій стоять і програмісти (https://strana.ua/articles/analysis/66544-top-25-vymirayushih-professij-v-kotoryh-lyudej-zamenyat-roboty.html)
Цікаво, я  провів короткий бліц набір опитувань програмістів щодо моїх висновків і в основному отримав відповіді типу таких: чушь, брєд, навпаки кодування чекає розквіт…, а на прохання пояснити, аргументувати свої слова отримував в основному трохи істеричні відповіді, щоб відчепився, що не будуть відповідати на очевидні речі, в найкращому випадку – що тоді кодери-програмісти перекваліфікується на сферу надання послуг (дуже радісно в 40-45 років розклеювати об’яви на під’їздах типу «Потенційний робітник Силіконової долини надасть послуги установки операційної системи, чистки комп’ютерів від вірусів, чистки реєстра і ремонту пральної машини, ну і т.д. …). Ті, хто не засовують голову в пісок і задумуються над тим, що я написав, можуть спитати – а що ж тоді робити. Я маю свою версію руху вперед, але перед цим відповім на потенційне питання «Що може говорити про життя програмістів кадр, який не написав за своє життя ні одної програми». Написав, і не одну :)), і не дві (відповідь «гумористам»), а по кількості різноманітних типів програм ще можу посперечатися з багатьма конвеєрщиками програмістської праці. Я за спеціальністю фізик-експериментатор – ядерна фізика і фізика високих енергій, викладач, але в нашій спеціальності без програмування і роботи з електронікою – нікуди не просунешся… Програмував багато і різноманітно (зараз поменше, але достатньо, щоб тримати руку на пульсі цієї спеціальності) - кодування в молодості DSP в машинних двійкових кодах, 5-7 асемблерів  для різних мікроконтролерів (програми на 2-3 тисячі команд), С для мікроконтролерів різних типів, програмована логіка (FPGA, CPLD і т.п.), великі і дуже великі програми на Fortran і С++ для моделювання фізичних процесів (спробуйте хоча б розібратися і щось зробити в GEANT4, https://geant4.web.cern.ch/, наворочене об’єктно орієнтоване програмування і жорсткі алгоритмічні дєбрі), Bash+awk (в минулому) і Python програмування для допоміжних і «зшиваючих» кодів, зараз йде науковий проект, де треба зформувати перший чорновий варіант системи планування доз при лікуванні в радіаційній онкології (програмний продукт типу https://www.raysearchlabs.com/raystation/), з потужними графічним інтерфейсом та моделювання фізичних закономірностей з використанням графічних процесорів (NVIDIA GPU) і чипів штучного інтелекту. Тому маю моральне право називати себе практикуючим досвідченим алгоритмістом (нехай не найкращим) з достатніми навичками кодера.
Моя порада така (хочете – слухайте, хочете - ні). Якщо вам подобалися і подобаються фізика, хімія, біологія, генетика, сучасна техніка, високі технології, нанотехнології і т.п. і ви хочете досягати вершин в майбутньому – йдіть на ці спеціальності у найкращі Виші України по цим напрямкам. Можете попасти в найкращі Виші світу – йдіть туди. Але готові до цього після школи одиниці випускників, тому вчіться – напружено, інтенсивно і насичено в наших університетах, щоб далі вже з висоти отриманого досвіду вибрати напрямок, цікавий для вас (в тому числі і як алгоритмісти і спеціалісти з штучного інтелекту), намагайтеся попасти в першу десятку-тридцятку світового рейтингу університетів, тоді обмеження далі для свого росту – тільки небо)). Не хочете чи не можете дивитися в небо (бо це - пахать з ранку до ночі все життя, вічно учитися напружено і важко, важка конкуренція) – не страшно, вже після закінчення нашого повноцінно навчаючого вишу можна непогано влаштуватися в житті (забудьте про копійки заробітків для цих спеціальностей, як в 90-х роках, це вже в минулому), але обов’язково захистіться (кандидатська дисертація, PhD), якщо облаштовуватися захочете за кордоном деталі читайте в моїй статті «Фізика – попелюшка (золушка) української освіти». Тільки не піддавайтеся на казки, що цим спеціальностям можна навчитися за пару тижнів в сuorsera чи чомусь подібному. І не сповзайте в підпрацювання на цілий робочий день програмістами, репетиторами для школярів (і т.п.) замість навчання, це засмоктує і веде в глухий кут в майбутньому. Голодаєте, не маєте за що знімати житло – по мінімуму заробіть і вчіться, а на Айфони і Версачі ще встигнете заробити((. Не пропустіть свої найкращі роки для навчання і професійного росту…І ще одне зараз пішла мода одразу за кордон їхати вчитися - не кожний закордонний університет кращий за наші кращі (і наші фізичні спеціальності зараз безоплатні - державна підтримка), а то ще нарветеся на "обманку" - університет кількорічної давності заснування з супер-пупер космічно-всегалактичними-всеєвропейсько- президентсько-орденоносними назвами і "дешевою платою за навчання", який заснували вихідці з країни бувшого СРСР із темним минулим... Дивіться всіми визнані рейтинги університетів - шукайте там університет свого вибору.
Для тих, хто мріяв все життя стати програмістом, мої поради принципово не відрізняються, ну тільки початково у вас будуть якісь інші, IT спеціальності, але тоді пізніше прийдеться окремо навчатися і одній з вище вказаних спеціальностей, де вам більше сподобається стати алгоритмістом - ну НЕ НАВЧАТЬ вас за пару лекцій для «домохазяйки» фізиці, хімії, біології і т.д., навіть такий модний зараз у програмістів технічний зір і обробка зображень – тонюсінький прошарок в усій фізиці і техніці, але знання їх (ну і ще деяких напрямків математики) є ключевими, а програмування (кодування) лише мала допоміжна частина. Додавання (фактичне, по суті робіт, які виконуєте) до вашого професійного визначення окрім слова кодер ще добавки алгоритміст  (з тої чи іншої галузі науки чи техніки) забезпечить вам довге і щасливе професійне життя (коли ви почнете боятися штучного інтелекту – все людство вже буде його боятися) і високий конкурентний рівень в світі (за кордоном теж більшість програмістів  – тільки кодери, а вищі керівні програмістські посади займають алгоритмісти-кодери). Ну, ще застережу від популярної помилки в середовищі людей, які зібралися на програмістські спеціальності чи вже навчаються. Часто один із аргументів за те, щоб йти на програмістське навчання в виш, кажуть, що вже з 3, а то і 2 курсу можна піти працювати на повну ставку в програмерську фірму і заробляти непогані гроші, а в університет приходити зрідка – на здачі заліків і т.п., все одно там нічому новому не вчать, а на фірмі ви навчитеся набагато краще, та й ще грошиків заробите. Як можна вірити в таку чушь. Це можуть казати тільки або дуже наївні люди, або дуже зацікавлені, щоб талановитих і перспективних молодих людей, замість поглядів у небо заземлити на себе. Ну ви ж розумієте, що робочий на конвеєрі, який чудово-пречудово прикручує із дня в день дверцята до автомобіля, не може стати інженером і створити новий чудовий автомобіль. Навіть, якщо його поставлять потім  на прикручування колес, а потім на установку багажника, ідеально навчиться, все одно  ситуація не зміниться, інженером йому не стати (та ще й немає часу з конвеєра зійти і вчитися на інженера). Так чому ви думаєте, що в програмістському середовищі інша ситуація? Скільки б ви програмістських фірм не змінили і не «стрибали» б від фірми до фірми. Я не виключаю, що керівники деяких фірм дивляться в майбутнє і деяку талановиту молодь за свій рахунок надсилають вчитися кудись у стенфорди, прінстони, кембріджи (хоча б по мінімуму на пару років), я таких не знаю, знаєте, поділіться досвідом – бо таких людей треба рекламувати і прославляти (без краплі сарказму) на всю Україну. Тепер по аргументу, що в українському університеті вчать застарілому і безглуздому, неефективно. Як викладач з багаторічним стажем приймаю цю критику і погоджуюся, що ми, викладачі у вишах, повинні намагатися забезпечити не гірше навчання, ніж у «стенфордах», і ми намагаємося розвиватися в цю сторону, не дивлячись на всі складнощі і палиці в колеса. Але зовсім інша справа, коли студент так говорить, щоб «відмазатися» від навчання, навіть і не пробуючи послухати викладача і попрацювати з ним – дайте шанс викладачу вас навчити, головне не те, який він «хлопець свій у доску», гарно пісеньок співає і т.д. – а ким ви вийдете після його курсу, розвинетеся до сучасного рівня чи залишитеся бовдуром з його предмету...
Для прикладу програмістам наведу історію розвитку одного з ведучих програмістів компанії Тесла старшого директора компанії зі штучного интелекту Андрія Карпатого (Andrej Karpathy, https://cs.stanford.edu/people/karpathy/, спробуйте назвати його кодером – не вийде). Народився у Словакії і в 15 років переїхав з батьками у Торонто (Канада), там закінчив бакалаврат (Double major in Computer Science and Physics, зверніть увагу - і фізики, double major), магістратура в University of British Columbia (consistently ranked among the top 20 public universities in the world) і тема магістерської «Learning Controllers for Physically-simulated Figures», потім аспірантура в Стенфорді (входить в п’ятірку кращих університетів світу) і захист дисертації – безперервне і напружене навчання, а в літніх проміжках науково-технічні стажування (Google Research Internships) і активна студентсько-аспірантська робота (https://cs.stanford.edu/people/karpathy/), а не шастання по програмістських фірмах на заробітках – на дрібниці не розмінювався і на розгляданні своїх ніг не зациклювався. І тільки після всього цього пішов активно працювати (не забуваючи про хоббі і науково-технічні розробки) і досяг того, де він зараз є (рекомендую подивитися усе відео https://www.youtube.com/watch?v=Vit1nCBEFag) – а далі – тільки небо.
Хотілося б побачити на цих висотах не тільки людей із прізвищами, схожими на українські, але все більше і більше громадян України; досить дивитися під ноги, залиште це іншим, хто не вірить в себе і не має позитивних амбіцій, обмежуючись кодерською долею і розмінюючи своє майбутнє і потенційно успішну кар’єру на «сиюминутные» не такі вже великі заробітки – ми готові вами пишатися і чекаємо на ЛІДЕРІВ!


середу, 17 липня 2019 р.

План публікацій - для абітурієнтів, що сумніваються в фізиці


«Батькам і майбутнім абітурієнтам – любителям фізики»

17 липня 2019 року

Пройшов майже рік, як написав статтю про фізичні бої. Багато чого змінилося і сталося – як неприємного, так трохи і корисного. Почалася формальна відпустка і вирішив написати кілька статей, поки є сили і можливість – вони будуть йти від душі, хоча можна розглядати як і рекламу – для тих випускників шкіл та старшокласників (а також їх батьків), кому подобається фізика – хочу показати, що зараз для них починається зірковий час – все змінюється на краще. Також, мабуть, це буде цікаво молодим студентам – багато інформації до вас не доходить, з якою мені зараз приходиться напряму зіштовхуватися.
Всі думки і судження – тільки мої, я нікого не представляю і ні від чийого імені не виступаю, пишу на своїй сторінці, ніяк не повязаній формально з моєю роботою чи якоюсь громадською чи політичною організацією. 

Отже, ось план статей:

1. «Наші люди в Лозанні». Два роки назад ми (дивіться мою попередню статтю) почали приймати участь у фізичних боях і група наших студентів зайняла 2 місце в Україні. А вже в цьому році ми пробилися в фінальну частину Міжнародного змагання фізиків, яке проходило в Лозанні (Швейцарія, http://2019.iptnet.info/). Оскільки всі наші учасники цього блискучого заходу поки полінувалися детально написати про нього і наші враження (трохи капітан команди написав) – прийдеться зробити це мені. Олімпіадники шкільного періоду – зверніть увагу – чудове продовження для «бійців» наукового (і не тільки) фронту і тут переможців реально чекатимуть найкращі перспективи  - напишу у серпні...
2.  «Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?». В цій статті я викладу свої думки про нову епоху розвитку Штучного Інтелекту і намагатимуся підтвердити це доказами і незалежною від мене інформацією – це не іграшки, ми реально стоїмо на початку нової ери розвитку людства і перспективи неоднозначні, хоча ховати голову в пісок із-за невизначеності – тупо. Для нас фізиків важливо що: той скачок, який почався реально 2-3 роки назад, стався завдяки критичному збільшенню потужності апаратних засобів, а не із-за нових програмних алгоритмів, як іноді вводять в оману вас в нашій країні деякі працівники програмної індустрії. Взагалі програмісти у нас несправедливо захопили в мас-медіа і рекламі тему штучного інтелекту як свою вотчину, а насправді їм треба лякатися цієї теми, як професійним водіям, банківським клеркам, біржовим маклерам і т.п. (враховуючи жахливий структурний перекіс в сторону кодерів на шкоду алгоритмістів - деталі читайте в статті), а основні запити в цій області на алгоритмістів – в першу чергу фізиків (і технарів), хіміків, біологів, за цим майбутнє (наскільки довге – не знаю J ). Вже доступна – читайте!

3. «Фізика – попелюшка (золушка) української освіти». Третя стаття присвячена показу вже отриманих успіхів у напрямку підготовки фізиків (маю моральне право про це говорити як викладач фізики з багаторічним стажем), переваг, які складнощі (реальні і надумані) і головне – які перспективи для молоді, яка вибирає напрямок навчання фізиці. Ця інформація дозволить вам більш обдумано вибирати між подальшим поглибленим навчанням фізичним (технічним) спеціальностям і програмістськими напрямами (як основними альтернативами для людей з фізико-математичними вподобаннями). Стаття не для тих, хто вже вирішив стати програмістом з дитинства, мріє про це, любить це набагато більше іншого. Вона для тих старшокласників і випускників шкіл, яким подобається фізика, техніка, возитися руками і головою з різним «залізом» (захоплюючі експерименти, детектори, цікаві прилади, електроніка і т.д.), але їм розказали, що це – «іграшки» для дорослого, які несуть  майбутнє безгрошів’я, глухий кут у розвитку, долю «ніщєброда», неспроможного прогодувати  навіть себе, не те що сім’ю (О.Б. - ці погляди вже кардинально застаріли, все набагато приємніше і яскравіше)   і що краще піти програмістом, це дасть гарну зарплату і радужні перспективи (тут все не так однозначно, читайте 2 статтю). Обов’язково прочитайте батьки абітурієнтів – не тисніть на дітей у їх виборі, нав’язуючи погляди своєї молодості про перспективність і актуальність тої чи іншої спеціальності – згадайте про легіони бухгалтерів і моду на них епохи «кооперативів» (https://www.youtube.com/watch?v=RkiGt8reOMo)
Вже доступна – читайте!

Абітурієнтам і їх батькам - про навчання фізиці


«Фізика – попелюшка (золушка) української освіти»

17 липня 2019 року

Цей пост не про проблеми і утиски фізичної освіти в нашій країні (хоча їх вистачає, починаючи від самого міністерського рівня), мова зараз не про мачуху і її злих дочок, а про світле майбутнє (та вже, практично, це сьогодення) попелюшки і що за принц чекає вже сьогодні на неї. Я не майстер писати, пишу багато і нудно, але трохи помучайтеся і дочитайте до кінця – таку велику кількість фактів мало де знайдете.
Вона присвячена показу вже отриманих успіхів у напрямку підготовки фізиків (маю моральне право про це говорити як викладач фізики з багаторічним стажем), які переваги та складнощі (реальні і надумані) і головне – які перспективи для молоді, яка обирає фізику напрямком навчання. Ця інформація дозволить вам більш обдумано вибирати між подальшим поглибленим навчанням фізичним (технічним) спеціальностям і програмістськими напрямами (як основними альтернативами для людей з фізико-математичними вподобаннями). Стаття не для тих, хто вже вирішив стати програмістом з дитинства, мріє про це, любить це набагато більше іншого. Не буде сил дочитати до кінця – прочитайте хоча б останній абзац чи почніть читати з кінця )).
Стаття для тих старшокласників і випускників шкіл, яким подобається фізика, техніка, возитися руками і головою з різним «залізом» (захоплюючі експерименти, детектори, цікаві прилади, електроніка і т.д.), але їм розказали, що це – «іграшки» для дорослих, які несуть  майбутнє безгрошів’я, глухий кут у розвитку, долю «ніщєброда», неспроможного прогодувати  навіть себе, не те що сім’ю (О.Б. - ці погляди вже кардинально застаріли, сьогодні все набагато приємніше і яскравіше)   і що краще піти програмістом, це дасть гарну зарплату і радужні перспективи (тут все далеко не так однозначно, читайте мою статтю «Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?» - https://obezsh.blogspot.com/2019/07/19-2019.html). Обов’язково прочитайте батьки абітурієнтів – не тисніть на дітей у їх виборі, нав’язуючи погляди своєї молодості і дитинства про перспективність і актуальність тої чи іншої спеціальності – згадайте про легіони бухгалтерів і моду на них епохи «кооперативів»  і важких для науковців та освітян 90-х років ( youtu.be/RkiGt8reOMo ).
Я також не буду розповідати про бурхливий розвиток багатьох фізичних галузей і на цій основі – технічних, хімічних і часто – біологічних проривів та розвитку. Багато речей виглядають як казка чи магія – як ніколи раніше. Цього в інтернеті є достатньо багато, а у своєму відносно короткому дописі я не зможу навіть перерахувати їх всіх з 3-4 реченнями пояснення (хоча в найближчому майбутньому спробуємо завести і свій ресурс для молоді, якій подобається фізика). Я спробую переконати вас і ваших батьків, що вибравши після школи фізику як шлях свого професійного розвитку ви окрім чудової «іграшки» на все життя отримаєте хороші фінансові перспективи (і не тільки перспективи) та чудовий вибір можливостей, які і не снилися значній більшості тих, хто вибрав шлях програміста, не кажучи вже про інші спеціальності. Зрозуміло, мова про мотивованих хлопців і дівчат, хто готовий  активно і наполегливо вчитися і розвивати свої навички, і абсолютно не обов’язково бути переможцем міжнародних олімпіад і МАНів (хоча це надає серйозну фору і додаткові можливості таким абітурієнтам, головне, щоб вони не лягли почивати на лаврах, що нерідко буває – не кожен витримує випробування мідними трубами). Ну, вистачить загальних слів – далі я сконцентруюся на прикладі кафедри ядерної фізики фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (я викладач на цій кафедрі, думаю викладачі з інших кафедр можуть розповісти свої історії успіху, тому що зараз є суттєвий попит на розумненьких фізиків не тільки в області ядерної фізики і фізики високих енергій, але фізиків взагалі, особливо експериментаторів, хоча і теоретикам не приходиться скаржитися).
Наша кафедра спеціалізується на підготовці фізиків в області фізики високих енергій (фізика елементарних частинок), ядерній фізиці середніх і низьких енергій, а також прикладній ядерній фізиці – атомна енергетика, медична фізика (при лікуванні раку), інші прикладні методи ядерної фізики. Після розвалу СРСР були не найкращі часи для навчання фізиків – випускники отримували в Україні в еквіваленті 5-7 доларів (в найкращому випадку) на місяць в наукових і навчальних державних закладах, в той же час дівчинка після школи в ларьку отримувала 100 доларів, працюючи тиждень-через-тиждень. За кордоном про нас практично не знали, тому що ще з радянських часів контактували з радянськими науковцями тільки з центральних російських наукових центрів (в нашій спеціальності в основному з Москви, Новосибірську, Дубни, пізніше в епоху перебудови поїхали на Захід люди із закритих наукових містечок, які працювали на війну) – це, окрім цілеспрямованого формування провінційності нашої науки, начисто вимивало найкращих українських школярів в Росію, призводило до нульового фінансування закупки і розробки сучасного обладнання. В середині 2000-х років ми спробували кардинально поміняти цю ситуацію. Не буду зупинятися на деталях (це – тема окремої статті), але завдяки науковцям старшого покоління - вихідцям із України (які через Росію попали в найкращі закордонні центри)  -  нам вдалося влаштувати на перші наукові стажування кількох студентів, що показали свій хороший потенціал і змогли познайомитися (мотивовані студенти і викладачі) із новими методами і стилем роботи зарубіжних науковців. Ми зробили ставку на спеціалізовану цільову додаткову підготовку (для студентів, які бажали це робити і для себе як професійний розвиток) до набору базових дисциплін, які ще з радянських часів були на фізичному факультеті на непоганому високому рівні – необхідні спеціальні методи моделювання фізичних експериментів та теоретичні розрахунки на комп’ютерах для порівняння з експериментом (відносно сучасні персональні комп’ютери – єдині прилади, які усілякими правдами і неправдами вдавалося використовувати як дуже дешеве наукове обладнання). Паралельно почали розробляти на кафедрі різне детекторне обладнання і системи зчитування та онлайн обробки даних з детекторів, спираючись на факт, що в ціні наукового обладнання 90%-95% - вартість праці вчених і інженерів – «головою і руками», розробляли і виготовляли обладнання своїми силами. Після 2-3 років «розкачки» справи пішли швидко вгору і як результат за останні 10-13 років ми вийшли на такий рівень і результати:

1. За ці роки маємо з випускників майже 70 захищених кандидатів фіз.-мат. наук і PhD, з них більше 50 захистилися за кордоном, ще 15 – 20 знаходяться в аспірантурі.

2. Всього більше ніж 120 випускників пішло працювати (чи вчитися далі) по спеціальності, що біля 60% відсотків усіх випускників, біля дюжини людей попали в онкологічні центри в якості медичних фізиків, велика група випускників розподілилася і продовжує йти в Інститут ядерних досліджень в Києві (де багато з них захищають кандидатські і їздять у короткі та довготривалі відрядження за кордон), частина студентів пішла на атомні станції і в державні центри контролю за використанням іонізуючого випромінювання і ядерної енергії.

3. От уже років 5-6 кожного року від кафедри біля 20 (в окремі роки доходило майже до 30) студентів 4-6 курсів їздять у довготривалі стажування і школи (більше 2 місяців) за кордон. Тут в основному обмеження в кількості мотивованих студентів, а не можливих шансів для поїздок (тому ми з надією чекаємо на мотивованих і цілеспрямованих абітурієнтів – підключайтеся, встигнете 2-4 рази довготривало побувати за кордоном - себе показати і подивитися, як вчаться і працюють там… Всі поїздки безоплатні для студентів, ще й трохи залишається на подарунки «мамам і татам». І це не просто «науковий туризм» (хоча і це важливо для психологічного комфорту наших студентів), а чудова можливість для професійного розвитку студента. Наприклад, для літнього етапу прямо зараз – двоє магістрів вже знаходяться на школі в відомому на весь світ ЦЕРН (Женева, Швейцарія), студент на стажуванні у Цюріхському політехнічному університеті (10 місце у світовому рейтингу), один студент у великому науковому центрі в Японії,  через кілька днів поїдуть 2 студенти в найбільший міжнародний науковий центр у Німеччині під Франкфуртом на Майні, одна студентка їде в Гамбург, одна студентка поїхала на 3 місяці в Saclay, передмістя Парижа, через місяць 2 студенти поїдуть у Париж (в університет Paris-Sud (Saclay), LAL, Orsay),   2 студенти – в центральну Францію  на батьківщину Блеза Паскаля (Клермон-Феран). Вже зараз заплановано на початку зими в наступному році – стажування в різних наукових центрах Парижу 2 місяці для восьми студентів.

4. Велика кількість студентів їздить у короткотермінові поїздки за кордон – на школи і конференції. Наприклад, в літній період – 3 студени вже були на конференції у Празі (Чехія), 3 були з доповідями на конференції у Кракові (Польща), один студент як переможець міжнародного конкурсу наукових робіт провів тиждень насичених  екскурсій і оглядів в ЦЕРН (Женева) і Орсе (Париж, Франція). Ще один студент місяць був на стажуванні в Орсе (взагалі у нас є 4 контактних місця в самому центрі Парижу і приміських наукових центрах та університетах і багато потенційних можливостей для стажувань – основна проблема в обмеженій кількості мотивованих студентів, готових додатково піднімати свою кваліфікацію, з нетерпінням чекаємо на хороших абітурієнтів), один студент був на школі в Будапешті (Угорщина), зараз 9 студентів знаходяться на міжнародній студентській школі TESHEP, двоє студентів збираються на місячну школу на півночі Польщі, а один на стажування у Краків, студентка їде на тижневу школу у Францію біля ЦЕРН. І це тільки ті, про яких я пам’ятаю, не факт, що не пропустив когось…

5. Отже у наших студентів великі можливості розвивати свою кваліфікацію і досвід, поєднувати просунуте навчання з веселим відпочинком (подивіться на студентське життя, не пожалієте youtu.be/4oLVH8UxJpE  – навчання в кінці відео теж є)), це міжнародна теоретична школа в горах Польщі), серед 6 студентів з фізичного факультету двоє – з нашої кафедри, Тарас Локотько зараз захистився і працює в Гонконзі, дівчина – в аспірантурі в Цюріхському університеті). Тепер у нас десятки своїх друзів  за кордоном (випускники і науковці з якими ми співпрацюємо), ми отримуємо інформацію про стажування, гранти, цікаві експерименти із перших рук, і не тільки інформацію, а пряму допомогу від багатьох наших випускників (колись їм допомагали, тепер вони роблять таке ж для молодих студентів) – маємо купу стажувань студентів завдяки цьому у великій мірі, за 10 минулих років ми виграли вже багато українських грантів, кілька зарубіжних. Зараз, наприклад розвивається проект, по якому ми повинні отримати сучасне наукове і технічне обладнання на багато десятків тисяч євро – автоматизований фрезерний центр з ЧПУ з 3+2 координатами-осями, лазерна система для отримання деталей детекторів з деталізацією мікронних розмірів (десятки мікрометрів), сучасні осцилографи гігагерцового діапазону, потужну робочу станцію з апаратною підтримкою наукових розрахунків з використанням GPU і алгоритмів штучного інтелекту,  інше спеціалізоване сучасне обладнання (яке  не пишу, бо орієнтоване на спеціалістів), ми розробляємо спеціалізований 3D принтер для друкування фантомів (звичайні 3D принтер і 3D сканер студенти кафедри вже пару років використовують у своїх проектах, доступ до них максимально спрощений) та вільну плануючу систему для визначення доз (багато програмування високого рівня на C++ та Python, навчитеся якісно програмувати без походів на програмістські спеціальності – аби бажання було) - для використання при навчанні медичних фізиків і лікуванні онкологічних хворих. Також розробляємо тестові платформи для нових детекторних систем (приходьте до нас – побачите і поприймаєте участь). Вся ця техніка буде доступна для студентів, які бажають активно (я б сказав, агресивно) розвиватися, особливо в області експериментальної фізики і техніки. Це дасть нам можливість різко прискорити розвиток апаратної бази на кафедрі і кардинально змістити бажання випускників залишатися в Україні (дивіться наші плани на найближче майбутнє в кінці посту).

6. Навчання на фізичному факультеті безоплатне (за рахунок державного замовлення), більше 100 місць виділено для кількох фізичних спеціальностей (http://www.phys.univ.kiev.ua/abit2018), потужний спортивний комплекс, достатньо багато різних гуртків і секцій. Київський національний університет імені Тараса Шевченка – центральний університет країни, ми найбільше набираємо студентів на фізичні спеціальності. До останнього часу кожний іногородній студент забезпечувався житлом в гуртожитку Університету. Як буде далі, покаже час, але це – загальна проблема для всієї країни. У будь-якому випадку без підтримки розвитку в Україні повноцінного базового навчання, фізики, техніки, хімії, біології (основних продуктивних сил нинішнього часу) шансів піднятися у країни не буде, нас просто «з’їдять». Не впевнений, що в цьому переконані державні управлінці всіх рівнів, але бізнес починає це розуміти і підтримувати фізичне навчання на глибокому рівні, особливо ті підприємці, що не концентруються на купівлі-перепродажу, а починають займатися виробництвом – у нас є вже дуже гарні приклади цього (про це далі).

7. Деякі цифри, які не дуже на слуху і за які я відповідаю – сам був у гущі подій, або з перших рук наших випускників.
Я наведу ряд конкретних фактів, більша частина з яких взята з нашого досвіду (нашої кафедри), для інших кафедр можливі корекції – треба розмовляти із викладачами  цих кафедр.
1.    Якщо ваші батьки чи Ви хвилюєтеся, куди Ви підете працювати після закінчення освіти на фізичному факультеті:
a.     Аспірантура PhD за кордоном 3-4 роки (де чистими платять 1300 – 2000 євро в залежності від умов  і країни Європи, в бувшому соц.таборі – стипендії нижчі, в Швейцарії стипендія майже 4000 доларів, але і життя трохи дорожче (не катострофічно, не слухайте «казкарів», які далі свого носа ніде не були), в ЦЕРН (Женева) – 3000 доларів. Також підвищені стипендії, більше 2000 євро в деяких країнах Європи, таких як  Великобританія, Норвегія,  в Америці – стипендії різні, але на прикладі нашого випускника було 1800 доларів, податки тут не беруть майже і ще усякі доплати на канцелярію, комп’ютер), далі після захисту дисертації практично всі нормальні молоді кандидати знаходять на 2-3 роки роботу на так званому Постдоці (тобто робота після захисту), тут вже зарплата, сильно залежить від країни, але брудними це порядку 2.5 – 3.5 тисяч євро, чистими – залежить від багатьох умов зняття податків (наприклад у Франції у холостого хлопця залишається 1800 євро), в ЦЕРН – від 7000 доларів чистими, в Швейцарії підвищені зарплати (теж від 7 тисяч при 20% податку).  Ну а далі – все залежить від Вашої старанності і бажання розвиватися… У нас є цілий ряд прикладів сімей фізиків з кафедри і факультету, які разом навчаються і працюють за кордоном – там ще краща ситуація по грошам для сім’ї. А професор в Швейцарії отримує від 23 до 28 тисяч доларів (тобто франків, але він приблизно долару дорівнює). В Європі професором можна стати в районі 30-35 років, не у віці старенького дідуся. В ЦЕРН (Швейцарія) через кілька років роботи фізиком (правда, треба суттєві зусилля на цьому фронті) можна отримувати до 15 тисяч доларів в місяць чистими. Після аспірантури за кордоном із фізиків захищаються більше 90% аспірантів (PhD students), в Україні – відсотків 40% - 60% (в залежності від кафедри, наполегливості аспіранта і наукового керівника). Так що не опускайте носа, коли Вас лякають великими зарплатами програмістів – ми спеціально привели середні і найбільші зарплати фізиків у Європі і Америці – для порівняння. Все не так погано)). А далі (в пункті f) іще краще буде для фізиків у порівнянні. Ось ще кілька посилань на відео і тексти  студентів і випускників нашої кафедри - ядерної фізики:
https://www.youtube.com/watch?time_continue=8&v=6ZGIBcNCKvA (Мирослав – один з наших першопроходців на Захід, і Віктор – молоде покоління).
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1236442779875423&id=100005291388479 – деякі думки про навчання одного із студентів-магістрів
https://youtu.be/9dLyTS0Xscw  Дівчата мають всі можливості нарівні із хлопцями, особливо в найбільших наукових центрах (див. 10-та хвилина – наша випускниця у науковому фільмі Цюріхського університету, 3 наших випускників в аспірантурі цього університету)

b.    Аспірантура в Університеті – стипендія, на жаль, невелика (більше 3 тисяч гривень і держава чи ще хтось із року в рік по всій країні скорочує кількість місць в аспірантуру і на бюджетне навчання для фізиків – «максимально допомагають» становленню фізики в Україні), але можна підпрацьовувати в різних технологічних компаніях (програмування, електроніка і т.п.), також йти на спільну аспірантуру (коли половину часу із навчання аспірант підвищує кваліфікацію у наших закордонних партнерів і отримує європейську стипендію), це нововведення останніх років, ми вже маємо досвід на 3 наших аспірантах. Взагалі наша кафедра має експериментальний ухил і надає необхідне непогане знання сучасного програмування, особливо  об’єктно орієнтованого на С++, автоматизації експерименту, ядерної електроніки, програмованої логіки, FPGA, мікроконтролерів – тому частина студентів, у кого не пішло по лінії ядерної фізики, непогано влаштовуються в програмістських фірмах і у розробників електроніки.
c.     Зарплата медичного фізика в приватних клініках була до  інфляційного скачка порядку 1000 доларів, з 2014 опустилася раза в два. а зараз поступово повертається на довоєнний рівень, в державних клініках вона хоч і невисока (хоча з різними доплатами прийнятна), але отримавши досвід в державній клініці є гарні шанси отримати непогане місце в приватній онкологічній клініці, або компанії, яка продає вартісне обладнання для такого лікування. Ну і в перспективі при переході на страхову медицину із світового досвіду в медичному секторі зарплати піднімуться помітно (і це найближчі роки, я надіюся).
d.    Робота в Київському інституті ядерних досліджень – якщо Ви маєте гарні навички і мотивацію, в групах, які працюють додатково до зарплати на західних грантах, вам можуть доплачувати, або посилати у відрядження за кордон при високій оплаті – щоб ваша оплата була одного порядку з оплатою на фірмах, щоб зацікавити талановиту молодь – так що підвищуйте кваліфікацію.
e.     Ну а взагалі, як я переконаний, в університетах найкращий шлях – активне навчання студента не тільки в стандартному процесі, а й отримання навичок та досвіду реальної роботи над розробками в студентській науковій роботі під керуванням викладачів, наукових співробітників і старшокурсників, і потім на старших курсах чи в аспірантурі використовувати набуті знання і досвід для розвитку своїх ідей і створення прототипів технологій і пристроїв, ефективність та фінансовий сенс яких перевіряти в системах типу Кікстартера (якщо ще не чули, що це таке – обов’язково познайомтеся, вам сподобається, наприклад, https://www.kickstarter.com/).
f.      Тут я хочу заспокоїти тих абітурієнтів, яким подобається фізика,  але вони під тиском зовнішньої пропаганди і агітації коливаються куди піти – на фізичні спеціальності чи програмістські. Прочитайте мій детальний пост про це «Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?» (https://obezsh.blogspot.com/2019/07/19-2019.html), а тут я як висновок можу в кількох реченнях підтримати ваш вибір на фізику. В нову епоху розвитку Штучного Інтелекту (я в тій статті намагатимуся підтвердити це доказами і незалежною від мене інформацією) – це не іграшки, ми реально стоїмо на початку нової ери розвитку людства і перспективи неоднозначні, хоча ховати голову в пісок із-за невизначеності – тупо. Якісний скачок розвитку Штучного Інтелекту (який розпочався реально 2-3 роки назад) завдяки критичному збільшенню потужності апаратних засобів, різко збільшив ризик втрати роботи для більшості  програмістів в нашій країні в найближчій перспективі 10-15 -ти років (враховуючи жахливий структурний перекіс в сторону кодерів на шкоду алгоритмістів, деталі читайте в статті «Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?» - https://obezsh.blogspot.com/2019/07/19-2019.html) і як на мене, програмістам треба лякатися цієї теми, а не радіти їй  - так само, як професійним водіям, банківським клеркам, біржевим маклерам і т.п., а основні запити в цій області на алгоритмістів – в першу чергу фізиків (і технарів), хіміків, біологів, в невеликій кількості математиків високого класу, за цим майбутнє (наскільки довге для людей – не знаю :) ). Це базова, глибинна перевага для того, щоб йти навчатися фізиці. Друга перевага є вже зараз. Якщо ви після захисту дисертації (отримання PhD ступеню) чи 1-2 контрактних термінів роботи забажаєте піти в корпоративний сектор (IT, програмування, підтримка банківських операцій  і т.п.), у вас буде незрівнянно (подавляюче, за рідкісним виключенням) більше шансів отримати високооплачувану цікаву роботу, ніж людині без ступеня (і багаторічний стаж програміста їй не дуже допоможе). За кордоном (а вже потихеньку і у нас) вважають, що як ти можеш управляти групою чи серйозним великим проектом, якщо не зміг навіть забезпечити управління собою для захисту дисертації. У мене є ціла група позитивних прикладів в цьому напрямку з нашої кафедри і фізичного факультету. Як я казав, захиститися за кордоном у фізика майже стовідсоткові шанси. А от у програміста в нашій країні шанси на це прямують до нуля, ну в найкращому випадку – менші 5% (згадайте, скільки ваших знайомих і знайомі ваших знайомих, які працюють на програмістські фірми, захистили кандидатські, вони кажуть, що їм це не потрібно)), як у відомій байці лисичка про зелений виноград).
g.    Ну і тепер про основну проблему для всіх науковців (не тільки фізиків), що вирішують працювати за кордоном і які способи вирішувати цю проблему я бачу. Для людей, які працюють в науковій сфері, достатньо серйозна задача – отримати ПОСТІЙНУ високооплачувану і ДУЖЕ цікаву та перспективну роботу (просто цікава будь-яка робота науковця). Як правило – це контракти на кілька років, якщо ще чоловік і жінка працюють в схожих умовах, то обом знайти одночасно гарні варіанти в одному місці важко – приходиться їздити по Європі в пошуках найкращих варіантів. Які я бачу напрямки вирішення цього питання. По-перше, казковий :), можливо не такий вже і далекий - коли в майбутньому із будь-якого кутка Європи на Гіперлупі (youtu.be/DisVGCnFKpgможна буде доїхати дешево за годину в інший куточок (жити там, де подобається і працювати в найкращих місцях для кар’єри і по зарплаті). Два інших способи більш реалістичні. Другий підхід до вирішення – забезпечити такий рівень своєї кваліфікації і досвіду, щоб робота бігала за вами, а не ви – за нею. І третій спосіб – навчитися на основі своїх знань і навичок виробляти високотехнологічну продукцію на базі сучасних наукових досягнень. Якщо 2 і 3 підходи вам здаються не реалістичними, то врахуйте, що той стан, який ми маємо з випускниками кафедри ядерної фізики 15 років назад теж здавався нереальним. Коротка ілюстрація такого стану – пост з коментарями кілька днів назад на сторінці Фейсбук студентів і випускників кафедри ядерної фізики (КЯФ United,   https://www.facebook.com/groups/NpdUnited/permalink/2529259810431244/).
h.    Хто не ходить у Фейсбук, скидаю витяги з цього посту (дивіться попередній пункт).
Пост Максима Теклішина:
Відкривається PhD позиція в нашій групі. Кому цікаво - не соромтеся, пишіть професору
CP3.IRMP.UCL.AC.BE
CP3 - CP3-PhD-TK2019
The Center for Particle Physics and Phenomenology (CP3) at UCLouvain invites applications for a doctoral position in the CMS tracker upgrade for…
https://cp3.irmp.ucl.ac.be/jobs/56?fbclid=IwAR0A3H1RQyd_oN2-ms9aTCXwyom-uw9WNsQogYZi8XrOSm15Xpa1AvF64hk

Коментар: Дякую за інфу, Максим. Не знайшов ніде про стипендію - яка і які умови, не знаєте часом (чи посилання)?
Відповідь: біля двох тисяч на місяць чистими, мінус 120 євро на рік за медичну страховку яка закриває половину лікування (можна купити і дорожчу якщо хочеться). Як на мене, умови царські
 Коментар:2000 чистяком на 4 роки - Вау!!! Казка
Коментар: От сидимо з Л.О. і не знаємо - чи радіти чи плакати. Немає кому запропонувати цю позицію із випускників цього року - всі вже прилаштувалися))) і на хорошу пропозицію немає як реагувати. Для нас що приємно, тільки 3 людей пішли не за спеціальністю (да і то 1 програмістом, 2 - інженерно-творча робота, ні одного "продавця горілки" і "помічника депутата"), інші - атомна станція, медична фізика в онкології, аспірантами по ядерній фізиці і ФВЕ (в Україні і за кордоном, там ще пару людей - магістрами). 9 випускників залишаються в Україні. Це попередні дані по нашій оцінці, але це статистика дуже приємна і разюча. … Прохання до випускників останніх 3 років - подумайте, може хто з ваших бувших одногрупників хотів захиститися, але при випуску не склалося, а зараз є шанс спробувати стати аспірантом за кордоном (і не читає цю групу)
Коментар: До попереднього коменту. Тут шукають людину на медичний циклотрон (медична фізика, лікувальний заклад, інженерно-фізична робота -як раз найкраще підійдуть наші випускники, тільки не треба електроніки боятися). Так шовисобі думаєте? Роботу до обіду тисяч на 13-15 (умови точніше знають самі пропонувачі) не рвуться хапати наші, пару людей роздумують, а ще кажуть - у фізиків робота на 4 тисячі і все. Шукачі через тиждень почнуть шукати в інших місцях. Якщо є зацікавлені випускники-ядерщики - пишіть мені на мейл, я зв"яжу. напряму з колегами..

Ну і наприкінці (хто добрався сюди по купі моїх непричесаних думок, то вже дочитайте – це цікаво) про наші плани на майбутнє (і не таке далеке). Якщо нас не звільнять, то у найближчому майбутньому (мабуть вже з наступного року) плануємо додати нові інструменти навчання студентів кафедри ядерної фізики:

1. Активно почати залучати наших студентів до участі в міжнародних конкурсах і змаганнях студентів-фізиків та цікавих технічних спеціальностей. Тут вже почали і є перші результати – в позаминулому році команда студентів нашої кафедри, як представники нашого Університету зайняла 2 місце на всеукраїнському турнірі студентів фізиків, а в цьому році ми пробилися (вскочили на останню сходинку поїзда) у фінальну частину міжнародного турніру фізиків в Лозанні (Швейцарія), http://2019.iptnet.info/,  http://2019.iptnet.info/2019/04/30/and-so-concludes-the-ipt-2019/ . Деталі читайте в дописах про це («Наші люди в Лозанні»), а якщо коротко – із 19 команд з 16 країн усього світу команда нашого університету (TSNUK, КНУТШ), яку представляли 6 студентів з кафедри ядерної фізики зайняла високе 8 місце (як для дебютантів), ми не дотягнули одного місця до виходу у півфінал. Вражень від цього свята фізики, молоді, азарту – море, позитивних і дуже позитивних (читайте дописи, вступайте до нас на кафедру і самі їдьте і вигравайте – наступний раз турнір у Франції, у Парижі). А основне враження – це перший раз, коли нас помітив наш виробничий бізнес і підтримав, оплативши кілька тисяч доларів витрат на квитки і проживання команди (ні держава, ні університет не змогли знайти фінансування). І це тільки початок, вже і в Україні потрібні висококласні фізики і інженери, яким готові нормально платити і активно співробітничати. ПІДКЛЮЧАЙТЕСЯ! Абітурієнти і бізнесмени.

2. Розпочати підготовку бажаючих студентів для вступу (після закінчення магістратури у нас) до університетів першої десятки (для початку, може, двадцятки) світового рейтингу вищих навчальних закладів. https://www.educationindex.ru/articles/university-rankings/qs/ ,  https://gtmarket.ru/ratings/the-world-university-rankings/info
МIT, Стенфорд, Оксфорд, Прінстон, ETH Zurich, Imperial College London – ці назви, мабуть, знають «навіть домохазяйки». З «корочками» таких Універів вам відкриються двері багатьох місць роботи, про які зараз ви можете тільки мріяти. Не вірите у таку можливість? А даремно, ми вже почали штурм цих вершин і є перші результати. Ми знаємо, як цього досягати (це не тільки книжки типу «як вступити в MIT», хоча і це корисно) і чекаємо абітурієнтів, хто ставить перед собою великі задачі і налаштований досягати вершин.  
По правді кажучи, то вже зараз наші студенти поступають в аспірантури і магістратури університетів, помітна кількість яких входять в найкращу світову сотню. А найкращий університет бувшого СРСР (Московський державний університет імені Ломоносова) ледь-ледь попадає в кінець другої сотні, мовчу вже про інші університети бувшого СРСР.

3. Створення учбово-наукових колаборацій з основною участю студентів (по аналогії дорослих колаборацій в фізиці високих енергій, коли десятки і сотні науковців об’єднуються з метою виконати складний науково-технічний проект, наприклад, колаборація ATLAS Великого Адронного Колайдера в ЦЕРН - https://home.cern/science/experiments/atlas, https://atlas.cern/discover, де унікальні детекторні системи розмірами з пів футбольного поля) – з метою навчання вести серйозні реальні проекти (як наукові, так і технічно-пізнавальні) і доводити їх до логічного завершення.

4. Навчання студентів робити свої науково-технічні проекти (поєднання фізики, електроніки, програмування, точного машинобудування, нанотехнологій) під умовними девізами: «зароби свою першу сотню тисяч на кікстартері», «роби як Ілон Маск, роби разом з ним, роби краще його», «нанофабрика на столі» і т.д. Я, наприклад, з дитинства захоплювався роботами (тоді тільки фантастика книжкова), ракетами, високими технологіями (де поєднується фізика, хімія біологія) і зараз із задоволенням допоміг би молодим, кому подобаються «цікаві наукові і технічні штучки», для початку плануємо відкрити гуртки (групи), я надіюся на спонсорську допомогу бізнесу, перші кроки зроблено:
          а) аматорське ракетомоделювання (запуски мініракет на висоти більше 100 км, можливо, розробка нано і пікосупутників), дивіться захоплюючі приклади - https://www.youtube.com/watch?v=235bFFfZO0k , https://www.youtube.com/watch?v=eozIn7m7F-g ,  https://www.youtube.com/watch?v=QQt-9SSJ51c, https://www.youtube.com/watch?v=nurJm0XkU7I&t=89s
          b) робототехніка і автоматизовані пересувні пристрої – тисячі прикладів,
https://www.youtube.com/watch?v=dKjCWfuvYxQ, https://www.youtube.com/watch?v=uNnVtTHdF3A
https://www.youtube.com/watch?v=zCNg6_IML0w
https://www.youtube.com/watch?v=zCNg6_IML0w (на 15 хв і 12 сек)
          c) Дрони і інші літаючі системи – тьма прикладів
    d) Розробка «настольного» обладнання для створення систем з деталізацією менше одного мікрометра (сенсори, чіпи, детектори – наука і виробництво)

Можливі і інші напрямки – зацікавте мене і станьте науково-технічним менеджером цього напрямку )).

Я не писав детально про ядерну фізику і фізику високих енергій – це тема окремої статті і захоплюючих розповідей. Як я написав вище, нам в експериментальній ядерній фізиці по стилю роботи окрім фізики необхідно добре володіти електронікою, сучасними вбудованими обчислювальними системами (мікроконтролери, програмована логіка, FPGA, GPU, AI), складним програмуванням усіх рівнів, технічним проектуванням, повним циклом розробки і виготовлення детекторних систем. Після закінчення нашої кафедри ви гарантовано можете вибрати один з бажаних напрямків:
  1) наукова діяльність з хорошою оплатою і суперцікавою роботою, обов’язково захистите PhD
     2) медична фізика в онкологічних центрах України і всього світу
    3) робота в українських державних і корпоративних структурах атомної енергетики, контролю за джерелами іонізуючого випромінювання, на атомних станціях
    4) свій технологічний бізнес (маленькими Ілонами Масками) – гроші, дуже цікава робота, але всі недоліки роботи в бізнесі – нерви, стреси, відповідальність, наполегливість, розслаблятися треба вчитися
  5) працювати в виробничих фірмах різного профілю  (з вашими навичками і досвідом проблем з влаштуванням не буде)
    6) після захисту дисертації (зробіть це обов’язково, поки молоді, потім не зможете) піти в програмістські фірми, банки приймати участь в цікавих проектах на ключових позиціях і за кордоном в першу чергу. Коли молоді люди починають з 2-3 курсу в деяких місцях у вишах замість навчання займатися роботою на повний робочий день (при цьому повноцінно вчитися неможливо – це казки, ти або кодуєш, як на заводі, цілий робочий день, з ранку до ночі займаєшся репетиторством, або вчишся,  третього не дано), це якщо не ідіотизм то точно обкрадання свого майбутнього, в старшому віці набагато важче (катастрофічно важко, особливо після великої перерви) вчитися – рутина засмоктує, ви вже з молодості перестаєте вірити в себе, мріяти про вершини. Якщо надієтеся, що програмування (точніше, просте кодування – а це для більшості у нас) забезпечить вас стабільно на все життя, то спитайте себе чесно, а куди дівається більшість програмістів після сорока років, тільки не смішіть мене наївняками – всі становляться начальниками чи таких «старих» програмістів мало, бо раніше не було програмування)) і ще раз кажу – прочитайте мою статтю, присвячену програмістській проблемі на старті епохи  штучного інтелекту («Програмісти в Україні і штучний інтелект – щастя чи криза?» - https://obezsh.blogspot.com/2019/07/19-2019.html).

Хто боїться панічно радіації – не бійтеся, в більшості місць навіть у нас з нею не стикаються (обробка і аналіз даних, розробка алгоритмів і пристроїв),  а де і треба це робити – повірте, що повноцінні знання про радіацію гарантують від будь-яких проблем з нею і часто краще, ніж у звичайних людей. А ви знаєте, що коли ви сидите на купі калійних добрив (радіоактивний К-40), копирсаєтеся у себе в підвалі (продукти розпаду радію в повітрі), спите біля стін з деяких типів бетону (продукти розпаду ізотопів урану), то опромінюєтеся набагато більше, ніж за рік роботи на більшості робочих місць ядерщиків?

І наприкінці пару адміністративних зауважень. Якщо ви вирішите поступати до нас на кафедру ядерної фізики фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, при здачі паперових оригіналів документів на фізичний факультет (з 26 липня) ОБОВ’ЯЗКОВО вимагайте ПИСЬМОВОЇ відмітки, що ви хочете вчитися в 5 групі (зараз такі умови, що автоматом попасти до нас на кафедру можна тільки з 5 групи (на 2 курсі при розподілі по кафедрам).  З інших груп це буде зробити дуже важко. В 5-й групі за півтора роки ви зможете визначитися, що вам ближче до серця – чиста теорія (тоді ви розподілетеся до наших колег теоретиків на кафедру квантової теорії поля), чи експериментальна ядерна фізика та фізика високих енергій (елементарних частинок) у різних їх проявах і формах (тоді підете на нашу кафедру – кафедру ядерної фізики). Чудовий варіант вибрати оптимально до душі, що сподобається - для подальшого розвитку знань у вибраному напрямку. Зрозуміло, що все, що я обіцяв вище, я гарантую і в першу чергу виконуватиму для студентів нашої кафедри (при умові, що мене не звільнять до того, сильно надіюся, що такого не станеться :)) ). Але кому не вдасться попасти до нас на кафедру, теж не страшно – хоч пріоритет у студентів нашої кафедри, але вже зараз не вистачає мотивованих студентів, і ми із задоволенням готові підключати людей з інших кафедр до тих проектів і колаборацій, про які я писав вище. І зауважте – на інших кафедрах теж є викладачі і наукові співробітники – зі своїми цікавими проектами і підходами, просто ви поки що не отримали інформацію про це. Тому поступайте на фізичний факультет і давайте разом творити історію фізики в Україні!